Сіркеджі (Türkçe. Sirkeci Garı) - — вокзал Турецьких державних залізниць (TCDD) в Сіркеджі, на європейському боці Стамбула. Побудуваний як кінцевий пункт прямування Східного експресу. На разі з вокзалу Сіркеджі здійснюються внутрішні і міжнародні перевезення в західному напрямку.
Після Кримської війни уряд Османської імперії прийняв рішення про будівництво залізниці, зв'язуючий Стамбул з Європою. Перший контракт підписали з Лабро, британським членом парламенту, у січні 1857. Контракт був розірвано трьома місяцями пізніше, оскільки Лабро не зміг забезпечити необхідний інвестиційний капітал. Аналогічні другий і третій контракт, підписані з британськими і бельгійськими підприємцями в 1860 і 1868 роках, були настільки ж безрезультатними. 17 квітня 1869 було укладено договір концесії на будівництво «Залізниці Румелі» з бароном Морисом де Хиршем (Moritz Freiherr Hirsch auf Gereuth), бельгійським банкіром баварського походження. Проект передбачав будівництво залізничної гілки від Стамбула через Едірне, Пловдив і Сараєво до берегів Сави. Спорудження перших 15 кілометрів від Стамбула до Халкали почалося 4 липня 1870, і було завершено 4 січня 1871. Будівництво початкового пункту лінії в Сіркеджі обумовлювалося тим, що самого початку вибраний для цієї ролі Йєшилкьой розташовувався занадто далеко від Еміньоню, головного ділового центру тієї епохи. Планувалась можливість створення на лінії відгалуження з Бейязиту до берегу Золотого Рога. Султан Абдул-Азиз дозволив прокласти залізницю берегом Мармурового моря, біля стін нижнього саду палацу Топкапи. Будівництво цього відгалуження було завершено 21 липня 1872. У 1873 в Сіркеджі побудовано «тимчасовий» вокзал.
Будівництво нової будівлі вокзалу почалося 11 лютого 1888 року. Вокзал, який спочатку називався «Станція Мюшир Ахмет Паша», відкрився 3 листопада 1890, замінивши тимчасову будівлю. Автором проекту був Август Яхмунд, пруський архітектор, який читав той час лекції в Стамбульській Політехнічній школі (нині Стамбульський Технічний Університет). Будинок вокзалу, площа якого становить 1,200 м²;, є одним найвідоміших зразків європейського Ориенталізму, вплинув на роботи інших архітекторів. Будинок було обладнано за останнім словом техніки того часу, висвітлювалася і опалювалося газом. Ресторан вокзалу став місцем зустрічей журналістів, письменників й інших діячів культури й мистецтва в 1950-е і 1960-ті. Цей ресторан, тепер що носить назву «Східний Експрес», є популярним туристським місцем. Будинок вокзалу ніколи не перебудовувся і зберіг початковий образ, але територія навколо вокзалу змінилася з 1890 року.
Вокзал представляє собою головний вузол, що з'єднує мережу турецьких залізниць з рештою Європи. Від вокзалу Сіркеджі йдуть дві головні лінії. Одна з них з'єднує Стамбул з грецькими Салоніками, інша — з Бухарестом. «Босфорську експрес» скоює щоденні рейси між Сіркеджі і Гара де Норд в Бухаресті. Повідомлення з Софією, Белградом, Будапештом і Кишиневом здійснюється за допомогою вагонів, причеплених до Босфорского експресу.
4 жовтня 1883 Східний експрес вперше вирушив з вокзалу Гар де л’Ест в Парижі під музику «Alla Turca» Моцарта. Цей поїзд був проектом бельгійського бізнесмена Георга Нагельмаккера. Його маршрут пролягав через Страсбург, Карлсруе, Штутгарт, Ульм, Мюнхен, Відень, Будапешт, Бухарест, Русе, Варну й закінчувався в Сіркеджі. За 80 годин шляху поїзд долав відстань в 3,094 км. Східний експрес, чиїми пасажирами були королі, принци і президенти, припинив своє існування 19 травня 1977года через труднощів в перетині кордонів країн Залізної завіси. Відомий потяг був відроджений в 1982 американським бізнесменом, і сполучає Лондон і Венецію, проте без колишнього розмаху.
