Ви́дубицький чолові́чий монасти́р — православний монастир у Києві.
Пам'ятка архітектури національного значення.
Заснований у другій половині 11 ст. князем Всеволодом сином Ярослава Мудрого. Хоча вважають, що тут був підземний монастир задовго до прийняття християнства Володимиром. Коли ж після 988 року гоніння на християн припинилися, ченці вибралися з підпілля, заснували новий монастир і назвавли його Видубицьким — за назвою місцевості. Тут, біля Видубицького урочища, була переправа через Дніпро, де «видибали» за допомогою «дубів» — човнів із суцільного дуба.
Сучасний ансамбль Видубицького монастиря сформувався наприкінці XVII — на початку XVIII ст.
На території монастиря також зберігся Михайлівський собор, споруджений у 1070—1088 рр. (відновлений у 1766—1769 рр.; архітектор М.Юрасов).
В 1116 ігумен цього монастиря Сильвестр створив одну з редакцій «Повісті врем'яних літ». Тут вівся Київський літопис.
Споруди Видубицького монастиря зобразив Т. Г. Шевченко в офорті «Видубицький монастир у Києві» (1844)
До пам'яток ансамблю входять:
В 1967—1982 було проведено реставрацію всіх будівель архітектурного ансамблю (архітектор Р. П. Бикова).
Територія Видубицького монастиря примикає до території Національного Ботанічного саду імені М. М. Гришка НАН України.