Великий або Святий палац в Константинополі (грец. Μέγα Παλάτιον) був головною резиденцією візантійських імператорів протягом восьмисот років, з 330 по 1081 рік. Він був закладений Костянтином Великим між іподромом і Святою Софією, перебудований Юстиніаном і розширений Феофілом. Дітей імператора, народжених в порфірний залі палацу, називали Порфірородними.