Vasa був галеоном Королівського військового флоту Швеції (швед. Kungliga flottan). Названий на честь шведської королівської династії «Ваза» («Васа»). Став широко відомим завдяки обставинам загибелі, підняття і перетворення на музейну експозицію.
Готуючись до війни, король Густав ІІ Адольф 16 січня 1625 доручив голандському корабелу Генріху Губертссону збудувати флагман флоту, трищогловий галеон класу королівського корабля (швед. Regalskeppet). Після смерті Губертсона (1627) галеон будував корабел Гайн Якобсон на корабельні Блазієнгольмен біля Стокгольму. На корабель пішло біля тисячі дубів, зрубаних на 16 гектарах лісу. У спорудженні галеону брало участь до 400 людей.
Король бажав мати добре озброєний, найбільший галеон на Балтиці зі струнким профілем, з багато декорованими високими надбудовами, особисто затверджуючи його розміри, озброєння. Корабели виконали бажання короля, і галеон вийшов занадто вузьким з надто високими надбудовами на кормі та щоглами з поганою остійністю. Площа вітрил виносила 1275 м². Восени 1627 галеон спустили на воду. Після завершення будівництва у надбудовах встановили додаткові гармати. 16 січня 1628 король оглянув галеон, який відбуксирували до королівського палацу і пришвартували напроти нього. Там на нього встановили артилерію, погрузили боєприпаси, амуніцію. Для забезпечення рівноваги у трюм помістили 120 т баласту.
При великій кількості цікавих міщан капітан Сьофрінг Ганссон 10 серпня 1628 вивів галеон у перший рейс з Стокгольму до військової бази Ельвснаббен. Погода була спокійна з поривистим вітром. З нагоди урочистостей морякам дозволили взяти на корабель жінок і дітей. Через несприятливий вітер галеон спочатку тягнули з допомогою якорів. На глибокій воді поставили вітрила і дали урочистий бортовий залп. Не пропливши милі, від різкого подмуху вітру «Vasa» нахилився та вирівнявся. Приблизно через 1,3 км від наступного різкого подмуху вітру він нахилився на ліву сторону і, зачерпнувши води через відкриті артилерійські порти, перевернувся на борт. До прибуття допомоги з інших кораблів, Стокгольму галеон затонув з піднятими вітрилами на глибині 32 м. Загинуло за різними даними від 50 до 400 осіб.
За розпорядженням короля скликали комісію. Вона виявила, що хоча без відома короля ширину галеону збільшили на 2,5 м, але його осадка була замалою для високих надбудов. Через високо розміщений центр ваги галеон мав малу остійність, компенсувати яку було неможливо (конструкція не дозволяла прийняти значний баласт). Корабел, який закладав галеон помер, а решта продовжували будівництво за затвердженим проектом. Кількість і калібр гармат відповідала проекту. Зрештою комісія звинуватила у події невстановлених ворожих агентів, які змінили конструкцію галеону, адже неможливо було звинуватити короля.
Місце загибелі галеону було відоме і спочатку робились спроби підняти його на поверхню за допомогою системи якорів, які мали зачепитись за корпус, потім протягнути на мілину. Впродовж 1664—1665 років під керівництвом Альбректа фон Трейлебенада за допомогою водолазного дзвону дістали 54 гармати, прорубавши під водою проходи у частині палуб. Згодом на майже 300 років про галеон забули.
Доволі гарно збережені залишки галеону віднайшов 1956 археолог-аматор Андерс Франзен після 5-річних пошуків. Було створено комітет порятунку «Васи». 26 квітня 1961 рештки галеону підняли на поверхню. З 1962 до 1979 в дерево корабля вводили консерваційний розчин. З 1980-х років почали збирати видобуті частини галеону (біля 14 000 фрагментів, в тому числі 700 барельєфів, 6 запасних вітрил). Галеон помістили у відкритий 1990 Музей Васа у Стокгольмі. До 2007 у ньому побувало 25 млн відвідувачів.
Завдяки здобутим знанням з 1980-х років вдалось дослідити залишки шведського 126-гарматного лінкору «Kronan» («Корона»), який під час бою 1 червня 1676 здійснив різкий поворот, від сильного вітру нахилився, зачерпнувши води і з невідомих причин вибухнув.
Екіпаж галеону становив 437 моряків (на час катастрофи солдати на борту були відсутні). Штатний розпис походить з 1628 року.
