Теракотова армія (кит. 兵馬俑) — відома у світі археологічна пам'ятка з Китаю. Увійшла в перелік всесвітнього надбання ЮНЕСКО.
Курган з похованням першого імператора було ідентифіковано археологами лише в 1974 році, тоді з'ясувалося, що гора Лішань — це рукотворний некрополь. Місцеві селяни копали колодязь. І разом з зайвим ґрунтом підняли на поверхню — теракотову голову. Відтоді на місцевості розпочалися розкопки.
Комплекс отримав популярність в ЗМІ після оприлюдення знахідок теракотової армії та військових колісниць. Фігури воїнів і коней розмістили у трьох велетенських поховальних коморах — склепах. Вони отримали номери за часом відкриття — «1», «2», «3». Комори сягають у ґрунт на п'ять метрів. Рови через кожні три метри мають спільну опору, а дно кожного рову викладене чорною цеглою. Археологічні розкопки в коморах тривають.
Теракотова армія закопана у землю зі східного боку. За припущеннями, цей бік був найвразливіший в ту пору, саме його і повинна була захищати імператорська армія.
Вона найбільша серед розкопаних. Її довжина — 230 метрів зі сходу на захід, а з півдня на північ — 62 м. Загальна площа — 14.000 м². З розкопу піднято близько однієї тисячі фігур вояків, коней та військових колісниць. За попередніми підрахунками, кількість очікуваних фігур сягатиме шести тисяч. Вояки вишикувані у прямокутник, більшість із них — піхота. Головний підрозділ стрільці — лучники з луками, кожний з вояків має свій сагайдак. За лучниками — розміщені вояки з щитами. З флангів їх захищають бічні підрозділи.
Археологи знайшли її у квітні 1976 року. Вона майже вдвічі менша за площею від склепу «1». Її загальна площа — 6.000 м². З урахуванням щільності розташування фігур тут очікують знайти 470 теракотових статуй коней, 900 теракотових статуй вояків і декілька колісниць, а також зразки металевої зброї.
Археологи знайшли її у травні 1976 року. Її загальна площа — 520 м². Дослідження склепу довели, що кількість фігур тут найменша — 64. За припущеннями, це штабна команда. Але фігури часто позбавлені голови, яку виготовляли окремо. Тривала робота по створенню фігур тут не була доведена до кінця і безголових офіцерів закопали недоствореними.
Фігури вояків і коней створені у повний зріст, зріст вояків коливається в межах 1.70 см — бл. 2.00 м. Але кожна фігура — індивідуальна, як за характером, так і за виразом обличчя, за обладунками. Реалістично відтворені — деталі одягу, зачісок, вуса, обладунки.
Дослідження пошкоджених фігур виявило, що спочатку створювали узагальнений макет тулуба. Його вкривали новим шаром глини, реалістично відтворювали деталі і сушили. Підсушені фігури проходили випалення в печах. Готову фігуру фарбували. На більшості фігур розфарбування зникло, але частина фарб збережена. Поховальні комори постраждали від пожежі і від вологи. Деякі фігури розколоті на шматки. Розкопані фігури виймають і відразу розпочинають реставрувати. Якщо артефакт не дуже пошкоджений, його реставрація триває близько 30 діб.
Тривають дослідження знайдених артефактів. На аналіз взяті зразки глин, що пішли на створення фігур. Розмолоті шматочки матеріалів з глибоких шарів дали зразки органічних залишків, які отримали методою гравітаційної сепарації. Це перш за все — пилок більш ніж тридцяти рослин з місцевостей, де виготовляли фігури. Пилок при термічній обробці зазвичай руйнується. Але у глибоких шарах, які погано прогрівались, він зберігся.
Пилкові зернятка з фігур коней та фігур вояків досить різні. Виявилось, що коней виготовляли неподалік майбутнього поховального комплексу. Це також звільняло будівельників від транспортування крихких вантажів, адже вага теракотового коня досягає 200 кілограмів. В глині коней — пилок сосни та Гінкго білоба, реліктового дерева Китаю.
Вага теракотового вояка менша і досягає тільки 136 кг.
1 жовтня 1997 року відбулося відкриття Музею теракотових вояків и коней імператора Цинь Ши Хуанди. Музей (археологічний об'єкт) вважають найбільшим на планеті. В музеї постійно діють шість головних експозицій:
Вивчення поховального комплексу триває і досі, причому місце поховання імператора ще чекає на розкриття. Курган вінчало якесь пірамідальне приміщення, де, за однією з версій, душа покійного мала здійнятися у небо.
Ніщо не ілюструє могутність Цінь Шихуанді ліпше, аніж розміри похоронного комплексу, який було зведено ще за життя імператора. Спорудження гробниці почалося відразу після утворення імперії неподалік від нинішнього м. Сіаня. За свідченням Сима Цяня до створення мавзолею було залучено понад 700 тис. робітників і ремісників, і тривало воно 38 років. Периметр зовнішньої стіни поховання становив 6 км.
Для супроводу імператора в потойбічному світі було створено численне теракотове військо. Воїнів і коней цієї армії було зроблено в різних куточках Китаю. Армія глиняних воїнів покоїться в бойовому шикуванні у паралельних склепах глибиною від 4 до 8 м за 1,5 км на схід від гробниці власне імператора. На цей час археологи звільнили від ґрунту близько 1500 статуй. Фігури воїнів є справжніми витворами мистецтва, оскільки виконані в індивідуальному порядку, вручну і з використанням різних методик, їх тіла раніше мали яскраве забарвлення. Кожна окрема статуя має свої унікальні риси і навіть вирази обличчя. Представлені воїни відрізняються за рангом (офіцери, рядові солдати) та озброєнням (спис, арбалет або меч). Окрім глиняних статуй, в 1980 р. за 20 м від гробниці імператора було виявлено дві бронзові колісниці, кожна з яких складається з понад 300 деталей. Колісниці запряжені четвірками коней, збруя яких містить золоті і срібні елементи. Незабаром після смерті імператора його гробницю пограбували, а пожежа, спричинена грабіжниками, призвела до обвалу стелі, поховавши багатотисячне глиняне військо у вологому ґрунті на більш ніж дві тисячі років. Окрім цього, достеменно невідомо, скільки ще глиняних воїнів спочиває навколо усипальниці стародавнього імператора.
І хоча замість живих воїнів врозріз звичній традиції спільно з імператором було поховано їхні глиняні копії, що деякими фахівцями розцінюється як вельми прогресивний крок, не слід забувати, що окрім статуй воїнів разом з Цінь Шихуанді було закопано за різними оцінками до 70000 (!) робітників разом зі своїми родинами, а також близько 3000 наложниць.
Комплекс гробниці Цінь Шихуанді першим поміж китайських об'єктів було внесено ЮНЕСКО до Реєстру об'єктів світової культурної спадщини.
Розуміючи, що не всі мають можливість подорожувати Китаєм, уряд наказав:
