Свято-Успенська Святогірська Лавра

Свято-Успенська Святогірська Лавра — православний монастир у Святогірську (Донецька область). Монастир розташований на високому крейдяному правому березі Сіверського Донця (так звані Святі гори). Крім наземних будівель має крейдяні печери. В лаврі зберігаються мощі преподобного Іоанна затвірника Святогірского.

Історія

)]]

Святогірський монастир у нинішньому Слов'яногірську над Сіверським Дінцем бере свій початок з часів перед татарською навалою, коли Бату-хан руйнував «матір городів руських» — Київ. Хоч перші письмові згадки про цей монастир датуються 1526 р., академік Д.І. Багалій у праці «Зминулого Святогірського монастиря» писав: «Монастир, або церква, існував ще в передмонгольський період». Перші християнські поселення, а можливо і монастир, з'явилися на цих горах ще до Хрещення Русі, коли шанувальники святих ікон були змушені залишати охоплену єрессю іконоборства Візантію та шукати притулку поза межами імперії. Частина з них переховувалася у Південній Італії, частина на Кавказі, а частина через Крим піднялася по Дону та Сіверському Донцю. Про це свідчать древні печерні обителі на берегах цих річок та знахідки сучасних археологів.

Щоб дістатися верхівки скелі треба пройти більш ніж кілометр печерами, які були вирубані у крейді понад тисячу років тому.

Саме в цих краях в середині IX століття проповідували хазарам православну віру святі рівноапостольні брати Кирило і Мефодій.

Про древні християнські поселення в цій місцевості свідчить і Іпатієвський літопис, в якому говориться, що у 1111 році місцеві християни зустрічали тут великого князя Володимира Мономаха.

Протягом майже всієї історії монастиря ці печери були притулком для благочестивих іноків під час гонінь.

У VIII—IX століттях тут переховувалися від іконоборців шанувальники святих ікон, у XII—XIII століттях благочестиві християни намагалися тут врятуватися від монголо-татарських орд Тамерлана, у XVI—XVII століттях монастир був форпостом на кордоні з татарським степом та католицькою Польщею. Саме сюди у ті часи переселялася братія із захопленої унією Почаївської Лаври.

Пізніше князівство Московське, яке в 1547 р. стало царством, використовувало «Святі гори» для розташування в монастирі своєї сторожі.

Тепер господарями монастиря поступово стають ченці Російської православної церкви. Підступність московських царів, які намагалися заволодіти не лише Святогірським монастирем, а всіма землями вольностей запорізьких козаків, розумів слобідський полковник Іван Богун, який декілька разів намагався вигнати з монастиря царську сторожу. У 1654 р. після Переяславської ради він не присягнув на вірність моськовському цареві.

Монастир захищали з одного боку пучини ріки, з другого — глухі ліси. Незважаючи на його неприступність, татари п'ять разів: у 1664, 1679, 1680, 1691 і 1737 рр. нападали на нього, але не знищили його. Кожного разу після нападу бусурман він поновлювався.

Після завоювання Криму в 1788 р., коли монастир втратив стратегічне для царату значення, Катерина II закрила його й подарувала Святі гори своєму коханцеві — князю Таврійському Григорію Потьомкіну. Пізніше ним володіли — Енгельгардти.

Вдруге відкрито монастир тільки в 1844 р. Через 15 років почалося будівництво монументального Успенського собору висотою 53 м і довжиною 42 м. Напроти нього вже з 1851 р. височила Покровська церква з дзвіницею, яка мала 8 дзвонів. Найбільший з них важив 6354 кг. В Покровський церкві містилася ризниця, бібліотека й архів монастиря. На жаль, не мав він старовинних предметів, бо їх розікрали царські чиновники, які закривали монастир у 1788 р.

Перед Першою світовою війною мав близько 600 ченців. Революція 1917 року та прихід нової богоборчої влади перервали спокійний перебіг життя монастиря. Розпочалося чергове розорення та пограбування обителі, яке супроводжувалося святотатством, знущаннями та вбивством братії. Вже у 1918 році кількість братії скоротилася з 700 до 200 чоловік. Щоб припинити «використовування краси природи з метою затемнення народу» голова Донецького губернського комітету Російської комуністичної партії (більшовиків) Є.І. Квірінг постановив у жовтні 1922 р. перетворити всі будівлі й майно монастиря для організації будинків відпочинку. Успенський собор став кінотеатром.

Більшовики розорили Арсеньївський, Охтирський та Спасов монастирські скити, Зруйнували Преображенський, Всіхсвятський та Петро-Павлівський храми, а на верхівці гори поруч з монастирем встановили пам'ятник революціонеру Артему. Святі Гори було названо Червоними, Святогірськ — Слав'яногірськом, а монастир — Будинком відпочинку імені Артема.

У 1980 році ансамбль споруд оголошено Державним історико-архітектурним заповідником.

Відновили монастир у 1992 році. У 1995 році, коли збільшилась кількість братії, розпочали реставрацію та відбудову храмів та корпусів обителі. На сьогодні відреставровано Успінський собор, монастирську дзвіницю з Покровським храмом, найдревніший храм обителі на честь преподобних Антонія і Феодосія Печерських зі скитом, в якому з благословення керуючого архієрея братія вдягається у древню форму одежі. Зі стін древніх печер стерто рани богоборчої доби, та відновлено храм на честь преподобного Олексія, людини Божої та храм святителя Миколая на верхівці крейдяної скелі. Справжньою пам'яткою дерев'яного зодчества можна вважати відроджений Всіхсвятський скит з дерев'яним храмом на честь всіх святих нашої землі.

Сьогодні усі храми, печери та вцілілі будівлі повернули монастирю. Послух в обителі несуть більш ніж сотня чоловік братії, а тисячі прочан і туристів щодня відвідують далекі від суєтного життя Святі Гори.

2004 року заслухавши рапорт митрополита Донецького і Маріупольського Іларіона, керуючого Горлівською єпархією, Священний Синод Української Православної Церкви прийняв рішення надати Свято-Успенському Святогірському чоловічому монастирю Горлівської єпархії УПЦ (м. Святогірськ Донецької області) статус Лаври. Віднині Свято-Успенський Святогірський чоловічий монастир іменується Свято-Успенською Святогірською Лаврою.

Опис монастиря

Перші ченці викопали церкви й келії в горішньому ярусі. Через маленькі віконні прорізи в них проникало світло, яке освічувало фрамугу (нішу) для ікони, вирубану в крейдяній скелі лежанку, приступку, прорізи для дверей. Келії з'єднюються з квадратним залом зі склепінням, яке опирається на масивний стовп у центрі. В східній стіні ще видно сліди від іконостасу першої підземної церкви Святогірського монастиря до 1632 р. Спочатку вона звалася Успінською, потім Миколаївською, а в XIX ст. Іоана Предтечі.

Від цієї печерної церкви розгалужуються лабіринти хідників і келій. Один невеличкий хідник з'єднує її з квадратною трапезною, на північ од якої ішов хідник на горішній третій ярус печер, де була Успенська церква. Другий хідник веде до долішнього ярусу печер з Олексіївською печерною церквою висотою до 4 м. За преданням там ченці влаштували були кімнату тортур. У 1753 р. сюди заслав царат розкольника Чекменьєва, який «сіяв між простим народом єресі».Вівтарна частина Олексіївської церкви мала форму сегментної фрамуги й була відділена від основного простору пілястрами, на які опирається арка, де кріпиться іконостас.

У незамітному місці всередені крейдяної гори розташована церква преподобних самітників (затворників) Антонія і Феодосія.

Невеличкий коридор, вирубаний в льосовїй породі, розгалужувається на три коридори, які ведуть до головного об'єкту церкви. Заснували її послідовники київських ченців, що втекли сюди від Батиєвих орд. Недалечко од неї археологи найшли посуд VIII—X ст. Отже, тут жили ще в кам'яному віці, сюди втікали люди в період зовнішніх небезпек, тут відправляли погани (язичники) й перші християни свої культові обряди.

На майданчику крейдяного стрімчака стирчать залишки трьохкамерної Миколаївської церкви, збудованої в Харкивсько-Ізюмському стилі української архітектури. Згідно з малюнком монастиря в 1679 р. на тому місці тоді піднімалися три масивні крейдяні стіжки (конуси) з прорубленими віконцями. Очевидно печерна Успенська церква під дією природи або людини частково завалилася і оголила частину інтер'єру (внутрішнього простору). Церква не лише доповнила втрачену частину крейдяної скелі, але й була її окрасою. Як у інших українських церквах, її куполи розташовані по осі схід-захід. Українськи майстри XV—XVI ст., щоб церква була стрункішою, поставили на восьмигранник більшого об'єму восьмигранник меншого об'єму. Над вівтарем церкви піднімається пірамідальна баня з невеличким барабаном і грушевидною маківкою. Подібною банею увінчано західний вівтар. Центральну вежу прикрашено декоративним орнаментом з цегли по обводу (периметру) бані.

Святогірська Лавра у нумізматиці

В 2005 році Національним банком України були випущені монети номіналом у 5 і 10 гривень присвячені відомій архітектурно-історичній пам'ятці (XVII — XIX ст.) — Святогірському Успенському монастирю.

На аверсі монети зображено Чудотворну ікону Божої Матері Святогірської, по обидва боки якої два ангели тримають дари — монети, хрести, підвіски тощо, вгорі півколом напис УКРАЇНА, праворуч — малий Державний Герб України, ліворуч — рік карбування монети — 2005, унизу півколом :

  • на монеті зі срібла ДЕСЯТЬ ГРИВЕНЬ, а також позначення металу, його проби – Ag 925, маси в чистоті – 31,1 та логотип Монетного двору Національного банку України.
  • на монеті з нойзильберу – П’ЯТЬ ГРИВЕНЬ; логотип Монетного двору Національного банку України.

На реверсі монети на березі річки зображено древній Святогірський Успенський монастир, розташований біля підніжжя крейдяних гір, укритих густим лісом, та вгорі півколом напис СВЯТО-УСПЕНСЬКА СВЯТОГІРСЬКА ЛАВРА.

В обігу — монета зі срібла з 20 жовтня 2005 року, монета з нейзильберу з 8 грудня 2005 року

Література

Шаблон:Commons

  • Шаблон:ЕУ
  • Лаврів П. Моя земля — земля моїх батьків. Донецьк: Український культурологічний центр, 1994.

Дивись також

  • Історичний музей Святогірського історико-архітектурного заповідника

Зовнішні посилання

Перелічено в наступних категоріях:
Залиште коментар
Поради та підказки
Anaconda
21 квітня 2013
After place've been refurbished become very beautiful. Must visit since you are in Svyatogirsk. Ladies attention please do not forget to cover your head and hips. This is Holy place.
Yurii Maiorov
8 липень 2015
Лавра совершенно с другого ракурса.Самое тяжелое - подняться на верх горы, но вид стоит того, чтобы потратить 2 часа вечернего времени и посмотреть на Лавру и вообще Святогорск с этой точки.
Alex Talanov
2 листопад 2016
Красиво. Величественно.
Danil Negrienko
23 квітня 2017
Это одно из лучших мест в Донецкой области
Елена М.
21 серпень 2013
К Богу это заведение имеет даже не родственное отношение.Чистая коммерция.Тебя,как Буратино ,перевернут и вытрусят все до копейки.
Валентин Юрьевич
14 вересень 2014
Намоленное место, жаль что его превратили в чистую коммерцию
8.1/10
Maksym Kytsiuk і 8 779 більше людей тут уже
Карта
1.4км від T0521, Донецька область, Україна Отримати направлення
Птн 1:00 PM–5:00 PM
Sat 9:00 AM–8:00 PM
Вск 8:00 AM–8:00 PM
Пнд Noon–3:00 PM
Втр 11:00 AM–4:00 PM
Ср 11:00 AM–6:00 PM

Svyato-Uspenskaya Lavra на Foursquare

Свято-Успенська Святогірська Лавра на Facebook

Donbass Palace Hotel

починаючи з $394

Ramada Donetsk Hotel

починаючи з $57

Liverpool Hotel

починаючи з $34

Art Apartment Vettriano

починаючи з $43

Eva Hotel

починаючи з $52

Hotel Kalyna

починаючи з $28

Рекомендовані пам'ятки довколишніх

Бачити все Бачити все
Додати до списку бажань
Я тут був
Відвідали
Дуб Камышева

Дуб Камышева — памятник гвардии лейтенанту Камышеву Владимир

Додати до списку бажань
Я тут був
Відвідали
Пам'ятник Артему (Святогірськ)

Пам'ятник Артему - назва пам'ятника встановленого на Лисій горі

Додати до списку бажань
Я тут був
Відвідали
Червонооскільське водосховище

Оскі́льське водосховище  — велике руслове водосховище на річці

Додати до списку бажань
Я тут був
Відвідали
УТР-2

The Ukrainian T-shaped Radio telescope, second modification (official

Додати до списку бажань
Я тут був
Відвідали
Беевский курган

Беевский курган был рассположен в северной части посёлка Панте

Додати до списку бажань
Я тут був
Відвідали
Великобурлуцьке водосховище

Вели́кобурлуцьке водосховище  — середнє руслове водосховище

Додати до списку бажань
Я тут був
Відвідали
Музей історії та розвитку Донецької залізниці

Музей історії та розвитку Донецької залізниці — історично-док

Додати до списку бажань
Я тут був
Відвідали
Донецький обласний російський театр юного глядача

Донецький обласний російський театр юного глядача́ — обласний росій

Подібні туристичні визначні пам'ятки

Бачити все Бачити все
Додати до списку бажань
Я тут був
Відвідали
Києво-Печерська лавра

Ки́єво-Пече́рська ла́вра — державний музейний комплекс «Києво-Печерсь

Додати до списку бажань
Я тут був
Відвідали
Александро-Невська лавра

Алекса́ндро-Не́вська ла́вра — держ. заповідник у Санкт-Петербурзі.

Додати до списку бажань
Я тут був
Відвідали
Монастир святого Наума

Монастир святого Наума (мак. Манастир „Свети Наум“) — православ

Додати до списку бажань
Я тут був
Відвідали
Троїце-Сергієва Лавра

Троїце-Сергієва Лавра — найбільший монастир Росії, розташований у

Додати до списку бажань
Я тут був
Відвідали
Новодівочий монастир

Московський Новодівочий монастир (русский. Новодевичий монасты

Подивіться всі подібні місця