Статуя Свободи — національний пам'ятник США, символ свободи, демократії та справедливості.
Статуя Свободи знаходиться на острові Свободи (English. Liberty Island) (до 1956 року острів Бедлоу), приблизно за 3 км на південний захід від південного округу Мангеттен, одного з округів Нью-Йорка.
Богиня свободи тримає факел у правій руці і табличку в лівій. Напис на табличці свідчить «English. JULY IV MDCCLXXVI» («4 липня 1776»), дата підписання Декларації Незалежності. Одна нога «Свободи» стоїть на розбитих оковах.
У короні статуї розташовано 25 вікон, які символізують земні коштовні камені і небесні промені, що освітлюють світ. Сім променів на короні статуї символізують сім морів і сім континентів, як це вважається у західній географічній традиції. Загальна вага міді, використаної для відливу статуї, — 62 тис. фунтів (31 тонна), а загальна вага її сталевої конструкції — 250 тис. фунтів (125 тонн). Загальна вага цементної підстави — 54 млн. фунтів (27 тис. тонн). Товщина мідного покриття статуї — 3/32 дюйма або 2,37 мм.
Висота від землі до кінчика факела — 93 метри (ця цифра включає підставу і п'єдестал). Висота самої статуї, від верху п'єдесталу до факела — 46 метрів.
Статуя була збудована з тонких листів міді, які карбувалися в дерев'яних формах. Сформовані листи потім були встановлені на сталевий каркас.
У 1856 році французький професор-правознавець і громадський діяч Едуард де Лабуле при зустрічі з молодим скульптором Фредеріком Огюстом Бартольді (français. Frédéric Auguste Bartholdi) висунув ідею споруди монумента, який спочатку мислився, як пам’ятник на честь війни за незалежність.
Незабаром Бартольді прибув до Америки, де звернув увагу на острів Бедлоу і не переставав думати про нього, як про найбільш вдале місце для майбутнього монумента.
Повернувшись до Парижа, скульптор знов зустрівся з Лабуле і вже передав йому проект. У ті роки Бартольді виконував багато замовлень, але створення монумента для Америки стало його головною роботою в перебігу п’ятнадцяти років.
Задум статуї виник з давнього епізоду, який він побачив під час вуличних боїв у Парижі в 1851 році. Йому запам'яталася дівчина з барикади, в легкому вбранні і з піднятим у руці палаючим факелом, яка і стала прообразом статуї.
Перша глиняна модель була заввишки чотири фути, потім скульптор зробив ще три робочі моделі, що послідовно збільшувалися в розмірах. Вони коректувалися і дороблялися до тих пір, поки не був досягнутий оптимальний варіант.
Чавунно-сталевий остов для статуї був розроблений інженером Г.Ейфелем на прохання Бартольді.
Для фінансування проекту було засновано Франко-Американський союз на чолі з Лабуле. Французький комітет в Парижі очолив Ф.Лессепс, будівельник Суецького каналу. На чолі американського комітету встав юрист Вільям Эвартс.
Французька сторона повинна була забезпечити будівництво статуї, а американська п'єдесталу для неї.
До початку 1884 року робота над статуєю була завершена. Усередині неї змонтували сходи і в перебігу трьох місяців парижани могли її оглядати в остаточному вигляді. Серед відвідувачів був і знаменитий письменник Віктор Гюго.
В цей час у США збір коштів на п'єдестал просувався досить поволі. До початку 1884 року тільки почалося бетонування фундаменту.
Навесні 1885 року, після місячної подорожі, французький військовий вітрильник «Ізер» доставив статую в Нью-Йорську гавань.
28 жовтня 1886 року — день відкриття монумента.
У 2006 було прийняте остаточне рішення про закриття доступу відвідувачів в середину статуї (після терористичних актів 11 вересня 2001 подібне рішення було тимчасовим). Рішення мотивоване тим, що у випадку надзвичайних подій неможливо швидко евакуювати відвідувачів.
Найбільше екземплярів Статуї Свободи знаходиться на її батьківщині — у Франції. Тільки в Парижі їх дві. Одна, висотою 46,50 метри, стоїть на Лебединому острові (Ile aux Cygnes). Це був вже подарунок США у відповідь на подарунок Франції. Крім неї, в Люксембурзькому саду, знаходиться власне прототип Статуї Свободи, меншого розміру. Саме цей варіант був моделлю, яку використав Бартольді для статуї, подарованої американцям.
На берегу Сени, на мості Альма, знаходиться також копія факела зі Статуї Свободи, подарована США Франції в 1986 році. Туристи іноді помилково вважають її пам'ятником принцесі Діані, яка загинула в тунелі під мостом в 1997 році.
4 липня 2004 р. на честь 100-річчя з дня смерті Фредеріка Огюста Бартольді в його рідному місті Кольмар на сході Франції (провінція Ельзас) була встановлена зменшена 12-метрова копія знаменитої статуї Свободи. Вона була створена на основі 128-сантиметрової моделі, яка зберігається в музеї міста Кольмар.
Статуя Свободи розміщена на куполі музею етнографії, будинок № 15 на проспекті Свободи. Дуже цікава сама історія цього будинку . «Свобода» є центром скульптурної групи «Ощадність» авторства Л. Марконі (в 1891 р. будівля була зведена як будинок Галицької ощадної каси). Основою цієї композиції є жінка, що тримає в руках факел і символізує ощадність (її ще називають львівською Статуєю свободи). В радянські часи про цю скульптуру побутував жарт — «в СРСР навіть Свобода сидить». Приблизно у 1982-83 рр. від цієї скульптури відламалася рука з факелом, впала і вбила жінку. Статуя стояла без руки майже 15 років. Зараз рука замінена і прикріплена до куполу будинку, що видно на фото.
Вважається, що «львівська Свобода» має автором Фредеріка Огюста Бартольді і з'явилася у Львові раніше ніж Статуя Свободи в Нью-Йорку.
Існує Статуя Свободи в Ризі цілком іншого архітектурного і скульптурного вирішення.
