Собор Святих Петра і Павла (фр. Cathédrale Saint-Pierre et Saint-Paul, брет. Iliz-Veur Sant-Pêr-ha-Sant-Paol Naoned) у Нанті — католицький кафедральний собор Нантської єпархії в місті Нант у Бретані.
Храм — діючий; як історико-культурна і культова пам'ятка є національним надбанням Франції (від 1866 року).
Собор Святих Петра й Павла в Нанті є найбільшою готичною церквою Бретані й однією з найбільших у державі, лише на 6 м поступаючись загальною висотою славетному паризькому Нотр-Даму де Парі, а за висотою нефу під склепінням навіть випереджаючи його.
Розміри Нантського Собору Святих Петра і Павла:
Домінантами фасаду будівлі Собору є дві масивні башти, суворо витримані в готичній традиції. Інші характерні риси будівлі — 1) наявність зовнішнього амвону для проповідування перед вуличним натовпом; 2) п'ять розкішно оздоблених порталів собору — три у фасадній частині, і два по боках (див. План Собору — 1. головна брама, 2. брама Св. Павла, 3. брама Св. Іва, 32. брама Святих Донатієна і Роґатієна, 33. брама Святого Петра).
Пласкість фасаду значно компенсується могутністю і складним плануванням інтер'єру будівлі. А вражаючі розміри нефу і притворів створють ефект широти простору і готичну атмосферу будівлі, який доповнюють масивні колони.
Білизну каміння мурів споруди досягнуто під час останньої (1970—1980-і роки) реставрації.
Всередині храму містяться:
Сучасний Собор Святих Петра і Павла у Нанті, що будувався напротязі 457 років (у період від 1434 до 1891 року), — четверта за ліком церква на цьому місці. Предтечами собору були ранньохристиянська римська каплиця у Намнеті (Нанті, III ст.), маловідомий собор VI века і собор у романському стилі XI століття.
Засновником першої каплиці, де вшановувались реліквії (гвіздки від хреста) Святого апостола Петра, вважається перший нантський єпископ святий Клер.
Собор VI століття був освячений за єпископа Фелікса I (550—82). У плані ця базиліка була хрестоподібною, як і собори Турський та Ам'єнський.
843 року під час норманнських набігів вікінгами було вбито єпископа Гохарда разом з паствою.
Близько 1080 року, за святительства Бенедикта Корнуайського, було зведено романський собор, від якого дотепер збереглася крипта й декілька капітелей колон.
Сучасний собор почали будувати в XV столітті зодчі Ґійом де Даммартен і Матюрен Родьє на чолі з герцогом Бретані Іоанном V. За задумом будівництво собору мало на меті оформити легітимізацію Іоанна V після Війни за бретонську спадщину. Відтак, 14 квітня 1434 року єпископ Жан де Малеструа заклав перший камінь у падівалини собору. Отже, як і чимало інших готичних храмів, Нантський собор було зведено на рештках його романського попередника, поступово інкорпоруючи і перебудовуючи стару будівлю.
Головний портал Собору було завершено до 1481 року. Відтоді він використовувася для урочистих входин бретанських герцогів, а потому — і французьких королів.
Будівництво соборних веж закінчили до 1508 року, а готичні склепіння нефу й аркбутани — взагалі лише в XVII столітті. І тільки після завершення будівництва апсид у XIX столітті нарешті 14 грудня 1891 року весь нантський Собор Святих Петра і Павла було освячено єпископом Лекоком.
Під час Другої Світової війни собор значно постраждав внаслідок бомбардувань 1944 року, і потребував реставрації. У повоєнний час, у 1970—1980-і роки, таку реставрацію було здійснено. В цей же час, 1978—88 роки, архітектурний ансамбль будівлі доповнено вітражами, які виготовив художник Жан де Моаль. У 2000-х роках (роботи звершено у вересні 2008 року) відновлено середньовічний вигляд західного фасаду.
З Нантським Собором Святих Петра і Павла пов'язана низка як доленосних, так і трагічних, і просто цікавих подій:
