Собор Різдва Пресвятої Богородиці — пам'ятка християнської сакральної архітектури XVIII століття у місті Холм Люблінського воєводства Польщі.
У 1237 році володимиро-галицький князь Данило Романович будує нову столицю Забужжя — Холм. Сюди ж з Угровеська переноситься і катедра, засновується Холмське єпископство. Як головний храм єпископства була зведена велика катедральна церква Богородиці.
Храм мав розміри 15×20 метрів, був збудований з червоної цегли-пальцівки, не тинькований, інтер'єр вкривав фресковий живопис, а віконні прорізи оздоблювали вітражі.
Під час археологічних розкопок проведених 2013 року українськими і польськими фахівцями, на місці старої катедри виявлено 4 поховання з ХІІІ століття і 40 могил з XVII століття.
З 1569 храм слугував греко-католикам.
За владицтва Методія Терлецького, у 1638-1640 роках церква перебудовується у зв'язку з оселенням при катедрі ченців-василіан.
У 1711 році стараннями єпископа Йосифа Левицького відбувся черговий ремонт катедри, добудовано трансепт.
Єдине джерело, що проливає світло на будівництво нової холмської катедри, виказує дві суперечливі дати початку будівельних робіт — 1735 і 1738 роки. Друга дата має в літературі першість, нібито під 1738 роком єпископ Максиміліан Рилло подає більш розлогу історію перебігу будови. Отримавши від апостольської столиці згоду на коронацію ікони Холмської Богородиці, холмський владика Пилип Володкович, за підтримки довколишньої шляхти, вирішив перебудувати собор, з огляду на його невеликі розміри, старість і небезпеку завалу. Крім навколишньої шляхти, яка згодилася сплачувати добровільний податок на будівництво нової катедри, була також накладена контрибуція на люблінських, холмських і інших жидів. Станом на 1750 рік мулярські праці були закінчені.
1756 року новопризначений єпископ Максиміліан Рилло опікувався завершенням храмового фасаду, покриттям частини даху черепицею, зведенням дерев'яних хорів, кам'яної підлоги і головного вівтаря. Того ж року до собору урочисто внесли ікону Холмської Богородиці.
