Патріа́рший собо́р Воскресі́ння Христо́вого УГКЦ — головний собор та головний осередок українського і один з головних осередків східного унійного християнства, етноконфесійної спільноти (конфесії) відомої як Українська Греко-Католицька Церква, яка пов‘язує свою появу зі Східною Церквою, Православною, Руською, Грецькою і Кафоличною (Католицькою) литовської і польської епох (Литви і Речі Посполитої) в історії Рідної України і Святої Русі, розташований на теренах Нового Києва на історичному Задніпров‘ї, навпроти Святих Гір і Печер Київських за адресою: вул. Микільсько-Слобідська, 5 (найближча станція метро — «Лівобережна»). Площа — 1,72 га. Патріа́рший собо́р Воскресі́ння Христо́вого УГКЦ є важливішим об'єднавчим чинником для унійних християн з числа українців з усього світу, одним з символів їх києвоцентризму як і києвоцентризму українського народу як такого. Від початку заснування і до сьогоднішнього дня він зводиться за кошти вірян і розглядається як духовний символ єднання представників українського народу, особливо тої його частини, для якої важливий зв‘язок з Заходом (Європою) і зокрема Римом.
Стилістично-образне вирішення храму виділяє його з української сакральної архітектурної традиції і ставить у ряд унікальних споруд сучасності. Патріарший собор Воскресіння Христового на лівому березі Дніпра в Києві є продовженням великих зусиль багатьох поколінь українців та одним з проявів духовного відродження не лише Української греко-католицької церкви, а всієї України.
Відкритий 27 березня 2011 року інтронізацією Святослава Шевчука, що був обраний Верховним архієпископом Української греко-католицької церкви. Освячений 18 серпня 2013 року.
Можна починати з часів, коли Українська греко-католицька церква почала виходити з підпілля та відновлювати свої сили.
У 1991 році, перед Великоднем, Блаженніший Мирослав Любачівський повернувся в Україну, до Львова, і почав працювати над тим, щоб відродити занедбані у радянській період парафії та зібрати розпорошені громади.
| Ця стаття стосується теми |
| Українська греко-католицька церква |
|---|
| Структура |
| Верховний Архієпископ – Святослав (Шевчук) |
| Синод УГКЦ |
| Патріарший собор Воскресіння Христового |
| Богослов'я |
| Катехизм «Христос — наша Пасха» |
| Законодавство |
| Кодекс Канонів Східних Церков |
| Історія |
| Предстоятелі · Єпископи |
| Берестейська унія |
| УГКЦ в СРСР · УГКЦ у 1980-1990-х |
| Андрей Шептицький · Йосиф Сліпий |
Проект собору архітектора Миколи Левчука здобув першу премію на Всеукраїнському огляді-конкурсі Національної спілки архітекторів України на найкращий архітектурний твір останніх трьох років у номінації «Проекти 2000 р.»27 жовтня 2002 о 13.00 відбулося освячення наріжного каменя майбутнього собору за участю Любомира Гузара, єпископів УГКЦ. Будівництво комплексу розпочалося 9 вересня 2002 року. До червня 2003 року вибудовано цокольний (нульовий) поверх Патріаршого Собору і розпочато зведення адміністративного будинку. До кінця 2004 р. зведено стіни спочатку до відмітки 13,2 м, а пізніше до пілонної (рівень центрального склепіння храму) частини собору.
10 жовтня 2004 р. було освячено та встановлено п'ять хрестів Собору. В освяченні взяли участь усі єпископи УГКЦ чотирьох континентів світу. В той день був піднятий і встановлений найбільший хрест на центральному куполі.
Наприкінці 2005 року розпочато монтування металевого каркаса центрального склепіння храму. Цю металоконструкцію, яка в діаметрі має 20 м, на будмайданчик перевозили частинами. Його піднімали по сегментах (всього чотири) і, вже потім, з'єднували. Роботу завершили тільки на початку літа 2006 року.
Перше Богослужіння в храмі відправлено 19 січня 2006 року на свято Богоявлення Господнього. Проведено в підвальній частині собору.
17 червня 2009 року в соборі відбулася перша за роки незалежності єпископська хіротонія в УГКЦ.
Патріарший собор будувався впродовж 12 років. Спорудити його греко-католики могли б набагато швидше. Однак церковне керівництво категорично відмовилося від підтримки великого бізнесу і можновладців. З цього приводу тодішній глава Української греко-католицької Церкви Любомир (Гузар) висловився так:
«Ми маємо таку позицію, що не хочемо приймати пожертв від офіційних органів. Бо це завжди тягне за собою певну, так би мовити, „вдячність“. Ми хочемо бути Церквою свобідною, щоби пожертви не перешкодили нам сказати правду, коли її треба сказати».
Єпископи УГКЦ всю надію поклали на вірян — оголосили збір коштів, аби кожен греко-католик, як в Україні, так і в діаспорі, мав можливість долучитися до процесу побудови собору і відчув свою причетність до розвитку Церкви. Священнослужителі УГКЦ разом із активними мирянами почали організовувати різноманітні акції, благодійні концерти. А восени 2007 року провели збір пожертв через поширення так званих «цеглинок». Придбавши таку цеглинку номіналом 10, 50, 100, 500 та 1000 грн, жертводавець вносив свій посильний вклад у спільну справу. Такі «цеглинки» греко-католики могли придбати не тільки в Україні, а й у Польщі, Німеччині, США, Канаді, Аргентині та інших державах світу, де живуть українські греко-католики. На момент освячення собору було придбано 119 662 «цеглинок» на суму 9 695 325 грн.
Оздоблення внутрішнього простору храму — яскраво білий, колір стін, підлоги, вівтарних споруд (престолу, жертовника, архиєрейського трону), що символічно відтворює світло найважливішої євангельської події, якій і присвячений храм — Воскресіння Христового. Купол собору побудований без опорних споруд.
Освятив собор 18 серпня 2013 року, з нагоди 1025-річчя Хрещення України-Русі Главою УГКЦ Блаженніший Святослав (Шевчук). На прощу з нагоди освячення собору прибули понад 20000 прочан (за іншими даними від 30 до 50000) та понад 700 священиків.
У престол новозбудованого храму Блаженніший Святослав уклав мощі святих апостолів Петра і Павла та Андрія Первозваного, Папи Климента та Мартина, які загинули на українських землях, святого священномученика Йосафата Кунцевича, блаженних священномучеників XX століття Миколая Чарнецького та Йосафата Коциловського.
Разом із членами Синоду, Папським нунцієм Едвардом Томасом Ґаліксоном, кардиналом Аюдрісом Юзасом Бачкісом — Папським посланцем та римо-католицькими владиками глава УГКЦ відправив Службу Божу.
Патріарший Собор разом із адміністративним будинком утворюють Патріарший центр УГКЦ. Розміщується за адресою: вул. Микільсько-Слобідська, 5 (станція метро «Лівобережна»), площею 1,72 га.
21 серпня 2005 перенесено Патріарший престіл Церкви зі Львова до Києва, де й містився осідок Глави УГКЦ до примусового вигнання греко-католиків Катериною ІІ. На урочистих заходах взяли участь близько 3000 вірних УГКЦ і також представники Української православної церкви Київського Патріархату, Української автокефальної православної церкви.
27 березня 2011 року Собор був відкритий церемонією інтронізації Верховного архієпископа Святослава (Шевчука). В церемонії брали участь 60 ієрархів УГКЦ та інших Східних католицьких Церков, представники Святого Престолу, Європейської Єпископської Конференції, ієрархи Римо-католицької церкви в Україні та православних Церков Київської традиції, члени Всеукраїнської ради Церков і релігійних організацій.
5 червня 2017 року в День святого Духа у крипті Патріаршого собору Воскресіння Христового УГКЦ в місті Києві упокоїлося тіло глави Української греко-католицької церкви у 2001—2011 рр. Верховного Архієпископа Києво-Галицького (2005—2011 рр.) Любомира Гузара. Похорон відбувся за великого скупчення людей, за участі найповажніших архиєреїв УГКЦ, представників інших конфесій, дипломатичного корпусу.
Богослужіння у Патріаршому соборі здійсннються щодня. Недільна Божественна літургія об 11:00 транслюється через Живе телебачення.
