Парк скульптури Віґіланда — парк в Осло, розміщений на заході столиці, в районі Фрогнер. Парк Віґеланда є частиною великого парку Фрогнер. Парк Вігілена є найвідомішим парком у Норвегії. Усі його експонати створені скульптором Ґуставом Віґеланном в 1907—1942 роках. Скульптор не дожив лише року до завершення його побудування. Парк займає площу в 30 гектарів і має 227 скульптурних груп, які відображають гаму різних людських відносин.
Темою парку є «стани у яких перебуває людина». Більшість статуй зображують людей, які відтворені під час різноманітних занять, таких як біг, боротьба, танці, обійми і т. д. Кожна з статуй передає певний набір емоцій, людських відносин, не рідко — з глубоким філософським підтекстом, що робить багато із композицій важкими для сприйняття, розуміння.
З 1890-х рр. в Осло був організований фонд мета якого полягала в тому, щоб зібрати гроші на фонтан, який, як вважалося, буде розміщений перед Стортингом. Про це давно мріяв Вігеланд, і вже з 1901 року він почав робити ескізи для цього проекту .
У цьому замовлені були зацікавлені багато скульпторів, архітекорів і художників . Ґустав Віґеланн продемонстрував свої екскізи у 1906 році. Відповіді на це була в основному позитивним, за деякими винятками. Крістіан Крог, який він стверджував, що його екскізи є доволі суперечливими. Тим не менш, в жовтні 1907 року адміністрація Осло вирішило рекомендувати міську раду надати кошти на проект Віґеланда. Без перспективи будь-якої конкуренції, і незважаючи на те, що оцінка ціни майже вчетверо перевищувала фонди в розмірі 85 000 крон. Тому для реалізації проекту буде необхідним збірник фізичних осіб.
Вігеланн працював над фонтаном паралельно з іншими проектами. Однак у 1914 році було запропонувано перемістити фонтан . У цей час внеслись різні зміни у проект під впливом Віґеланда від інших скульптур. Надходили безліч альтернативних пропозицій з боку інших, у тому числі від залізничного вокзалу.
Згодом він до проекту додавав різні деталі, де плити повинні утворювати лабіринт. І в кінці року він також отримав пропозиції про розміщення декількох груп гранітних сходів вгору до фонтану. У 1916 році він відкрив свою майстерню для широкої публіки, щоб показати модель плану та готових скульптур. Реакції на це були змішаними, люди вважав, що статуї не вписувалися в центр міста.
На початку 1919 Віґеланн уявив високий стовп зростаючих фігур, ця ідея, зрештою стала для нього нав'язливою. У 1921 році він запропонував альтернативну ідею розміщення всього комплексу прямо в його новій студії . Не знаючи, чи муніципальна влада схвалить проект, Віґеланнд замовив цільний кам'яний блок до «Моноліту» і почав працювати над ним за свої кошти і на свій ризик. Одразу ж почалися дискусії. Вони завершились у 1924 році, коли було вирішено перенести його до парку Фрогер, проект доповнили мостом. Камінь «Моноліт» був у місці призначення вже у лютому 1927 року після дуже важкого транспортування з кар'єру в Халдені, а 15 серпня 1928 року він був піднятий у вертикальне положення. Проте з 1929 по 1943 його не було.
У 1932 році Вігеланд висунув ідею «Колеса життя», яка повинна була закінчити головну вісь на захід.
Незважаючи на початок війни почалася збірка 58 бронзових скульптур на мості. Влітку 1943 року, після смерті Вігеланда, «моноліт» був омтаточно встановлений. Восени 1943 року та влітку 1944 року, глядачі мали змогу піднятися на будівлю будівельного майданчика і побачити «моноліт», близько до вершини. У 1946 році були створені гранітні групи навколо «Моноліту».
У 1947 році вода була встановлений фонтан, через 40 років після того, як Вігеланн отримав замовлення. Лише близько 1950 року більшість скульптур у парку були на місці та парк доповнювали ще довгий час.
Офіційна назва парку є Frogner Park але скульптури в середині — називаються Віґеландовими — іноді парк неправильно називають "Парк Віґіланна проте він є лише частиною даного парку. Здебільшого його так називають туристи. Сьогодні парк є культурною спадщиною з 2009 року.
Головні ворота (коване желізо і граніт) складається з п'яти великих воріт, двух маленьких для пішоходів і двох зроблених з міді контрольно-пропускних пунктів, прекрашених флюгерами. Головні ворота були поставлені в 1942 роцв на гроші Норвезького банку.
Пятдесят вісімь скульптур є розміщеними по всьому стометровому мості шириною 15 м від головних воріт до фонтану. Всі ці бронзові скульптури зроблені згідно основної задумки парку — «Людський темперамент». Тут відвідувачі можуть побачити одну з найбільш популярних фігур парку — «Сердитий малюк». В 1940 році міст став першою частиною парку, відритою для публіки, в той час велика частина парку тоді все ще була в стадії реконструкції.
В кінці мосту знаходиться дитячий майданчик — група з восьми бронзових статуй, які зображають дітей що граються. В центрі, на гранітній колоні, зображений ембріон.
Фонтан, виготовлений з бронзи і прикрашений 60 окремими бронзовими скульптурами, по першочерговому замислу повинен був стояти перед будівлею норвезького стортингу. Фонтан складається з фігур людей різних за віком і скелетів на гілках гігантських дерев. Ідея композиції — за смерттю слідує нове життя. Дно фонтану викладено мозаїкою з білого і чорного граніту із площею 1800 м². Віґеланн працював над цим пам'ятником з 1906 по 1943 рік.
Плато «Моноліт» — кам'яна платформа, яку оточують сходи. Пам'ятка є центральною спорудою парку. Обеліск «Моноліту», вирізаний скульптором і бригадою камінярів з величезногл цільного каменю. Тридцять шість скульптурних груп людей розміщені на підвищені навколо «Моноліту» і символізують «кругообіг життя» Дорога до плато проходить через вісім фігурних воріт, зроблених з кованого желіза. Ворота були спровоковані між 1933 і 1937 роками і встановлені після смерті Вігеланна в 1943 році.
В самій високій точці парка, на плато розміщується центральна композиція — «Моноліт» (норв. Monolitten). Побудова масивного пам'ятника почалось в 1924 році, коли Густав Вігеланн зробив його модель з глини в своїй студії у Фрогнері. Проектування зайняло у нього десять місяців. Допустово, Вігеланн користувався деякими ескізами, які створені були ще в 1919 році. Згодом моделі виготовили в гіпсі. Осінню 1927 року блок граніта, вагою декілька сотень тонн, був поставлений у парк з кам'яного кар'єру в Халдені, і його встановили тільки за рік згодом . Навколо нього був побудований дкрев'яний навіс для захисту від непогоди. Гіпсову модель Вігеланна помістили збоку. Перевод фігур з моделі почався в 1929 році і зайняв у трьох різців по камню близько 14 років. На Різдво 1944 року публіці було вперше дозволено полюбоватися «Монолітом», і натовп з 180000 людей напонили дерев'янный навіс, щоб поблжче роздивитися витвір. Навіс був знищений зразу після цього. Корпус «Моноліту», який піднімається на висоту 14,12 м (46,32 фути), складається з 121 скульптури. Ідея скульптора — показати бажання людини стати ближче до духовного божества.
В кінці парку є створено сонячний годинник, викований у 1930 році, , вкінці-кінців, «Колесо життя», виковано ковалями вручну «Колесо» по формі нагадує вінок із чотирьох дорослих людей і дитину, нескінчено счастливих в своїй гармонії. Цей символ вічності включає у себе основну ідею парку: подорожі людини від колиски(народження) до поховання(смерті).
Більшість статуй парку зображають людей, які діють в різних характерних для людини заняттях, таких як біг, боротьба, танець, обійми, тримання за руки і тл. При цьому Вігеланн час від часу включав у ансамбель деякі статуї, які передають більш абстрактні поняття — наприклад, фігуру «Людина, яку атакують малюки». Сама знаменита із цих статуй — «Сердитий малюк» (Sinnataggen), яка розміщена на парковому мостику.
Місцеві мешканці активно використовують парк для ігр, видпочинку на свіжлму повітрі, пікніків. В березні 2007 в парку побували вандали, які обклеювали статуї чорною бумагою.
