Палац Славков-у-Брно( Slavkov u Brna (zámek) — історичний палацово-парковий ансамбль ( колишній Аустерліц ) доби бароко і ампіру біля міста Брно.
Первісна фортеця на цьому місці виникла у 12 ст. за рахунок коштів Тевтонського ордена. Згодом тут стояв гарнізон тевтонських лицарів.
На початку 16 ст. замок-фортеця перейшов у майно шляхетної родини Кауніц. Замок-фортецю перебудували у замок-палац в стилі провінційного відродження. Палац того часу мав чотири корпуси, аркади і квадратну вежу.
Нині існуючий палац вибудували 1696 року за проектом священика і архітектора Доменіко Мартінеллі ( 1650—1718 ) для родини Кауніц. Поземний план самого палаца мав вигляд підкови з двором, відкритим на циркумференції. При створенні барокового палаца Славков-у-Брно Мартінеллі створив ансамбль, куди увійшли палац князя Кауніца з циркумференціями і курдонером, а також перепланування припалацового поселення та створення в ньому нового приходського костела. За часів власника Домініка Андреаса Кауніца, що помер 1705 року, встигли вибудуівти лише західний корпус палаца. Син і спадкоємець, граф Максиміліан Ульріх, доручив добудову родинного палаца архітекторові Ігнаціо Вальмаджині. Вальмаджині дотримувався проектного рішення Доменіко Мартінеллі, додатки були несуттєвими.
Художньої довершеності палацово-парковий ансамбль досяг під час життя володаря Венцеля Антона Кауніца, з 1764 року імперського князя, міністра, згодом канцлера при чотирьох австрійських імператорах (Марія Терезія, Леопольд ІІ, Йосип ІІ, Франц ІІ). Статки останнього дозволили перетворити родинну садибу у розкішній князівський ансамбль доби пізнього бароко.
Після того, як рід князів Кауніц увірвався, палацово-парковий ансамбль перейшов у майно родини Пальфі. По закінченні 2-ї світової війни палацово-парковий ансамбль перейшов у майно Чехословацької держави. З 2008 року палацово-парковий ансамбль набув статусу «національна пам'ятка» Чеської республіки.
Палац невдало ремонтували після пожеж і намагання наздогнати мінливу моду. Так, частка інтер'єрів з барокової стилістики була перероблена у класицизм, включаючи знищення і барокових фресок. Художньо вартісними є інтер'єри в західному крилі палацу, де збережені декор, що створив Сантіні Бусі, та фресковий живопис роботи Андреа Ланцані ( 1641—1712 ) та Йозефа Піхлера ( ). Останній працював і над декором палацової каплиці. Скульптури янголів на головному вівтарі палацової каплиці - роботи скульптора Франца Мессершмідта ( 1736—1783 ).
В палаці була створена і картинна галерея, де поряд з копіями уславлених картин зберігали оригінали декількох художників. Початок картинної галереї припав ще на 17 ст.
В палаці була і власна галерея портретів представників князівського роду. Впродовж 19 ст. картинна галерея розпродавалась, а частка була знищена під час пожежі. На початок 21 ст. в палаці демонструють залишки портретної галереї.
Первісний сад біля замку був створений у 16 ст. в стриманій стилістиці садів відродження і був невеликий за розмірами.
Сад бароко був закладений набагато пізніше за побудову палаца, у 1774 році. Ініціатива створення саду регулярного зразка належала володарю палаца Вацлаву Антоніну, князю Кауніцу. Як і типові сади бароко, цей був розпланований на єдиній вісі з палацом і трьома фонтанами. Загальна площа парку дорівнювала близько 15 га. Для декорування партерів використана декоративна скульптура і вази роботи Джованні Джуліані ( 1664—1744 ) , італійця за походженням, що емігрував у Австрійську імперію.
На початку 19 ст. сад бароко зазнав спрощень і перебудову у дешевий пейзажний парк ( до 1810 р. ) Боскети і їх залишки, всі фонтани зруйнували. Садово-паркову скульптуру видалили з пейзажного парку і перевезли у почесний двір палаца.
В 20 ст. ( у 1970-і рр.) розробили проект реставрації саду броко і розпочато його відновлення за історичними планами на кінець 18 ст. Відновлені два фонтани, садово-паркову скульптуру знову перевезли з почесного двору в сад.
Шаблон:Портал Шаблон:Commonscat-inline
