Онтаріо,(English. Ontario) озеро в Канаді та США, в групі Великих Озер, на висоті 75 м; 19,5 тис. км2, глибина до 236 м (криптодепресія); впадає Ніагара, витікає Ріка Святого Лаврентія; сполучене з озерами Ері та Гурон та з ріками Гудзон і Оттава середземними каналами; становить частину Водного шляху Св. Лаврентія; головні порти: Торонто, Гамільтон, Рочестер.
Назва озера походить з мови індіанського племені Гуронів і позначає «Велике озеро». Пізніше і провинція Онтаріо стала називатися також. На старих картах можна побачити різні назви озера. На карті від (1662—1663) озеро називалося Ондіара (Ondiara). На Французких картах від 1912, створених військовим інженером Джоном-Баптистом (Jean-Baptiste de Couagne) озеро мала назву Фронтенак («Lac Frontenac»).
Озеро утворилось над м'якими Сілурійськими скелями під час Вісконсінського оледеніння. Льодовик розширив дольодовикове річище річки Онтаріо приблизно того ж напрямку. Льодовикова морена залишилась в центральній і західній частині штату Нью-Йорк і загатило давню долину річки Святого Лаврентія, таким чином, рівень озера знаходилося на високому рівні. Це положення відомо, як озеро Ірокезів. Протягом того часу озеро скидало воду через сучасні Сіракузи, Нью-Йорк у Мохаук-рівер.Стару берегову лінію, яка була створена протягом цієї стадії озера, може легко визначити (зараз сухими) пляжами і пагорбами від 15 до 40 км. на південь від сучасної берегової лінії.
Коли льодовик остаточно розтанув у долини Святого Лаврентія, рівень долини був нижче за рівень моря, і озеро стало ненадовго затокою океану. Поступово земля підвелася від навантаження близько 2000 м. льоду. Ще йде підйом грунту до 30 см за сторіччя в області Святого Лаврентія. Найбільше має підйом північний бік озера. Тому ліжко озера поступово нахиляє на південь, заливаючи південний берег і перетворюючи річкові долини на бухти. Як північні, так і береги півдня мають ерозію берегової лінії, але нахил підсилює цей ефект на південному березі.