Ніага́рський водоспа́д (English. Niagara Falls) — назва трьох водоспадів на ріці Ніагарі, яка відділяє американський штат Нью-Йорк від канадської провінції Онтаріо. Ніагарські водоспади — це водоспад «Підкова» (English. Horseshoe Falls, деколи його ще називають «Канадським» English. Canadian Falls), Американський водоспад (English. American Falls) і водоспад «Фата́» (English. Bridal Veil Falls). Хоча перепад висот і не дуже великий, водоспади дуже широкі, і по об'єму води, яка через нього проходить, Ніагарський водоспад — найпотужніший у Північній Америці.
Висота водоспадів складає 53 метри. Підніжжя Американського водоспаду заступає нагромадження каменів, через це його видима висота — тільки 21 метр. Ширина Американського водоспаду — 323 метри, водоспада «Підкова» — 792 метри. Об'єм води, яка падає, досягає 5720 м3/с.
Коріння водоспаду лежить у заледенінні Вісконсіна, що закінчилося біля 10 000 років тому. Північноамериканські Великі озера і річка Ніагара — це результат існування останнього континентального льодовикового щита — величезного льодовика, що сповзав по місцевості з території східної Канади. Льодовик рухався подібно до бульдозера: перемелюючи каміння і ґрунт, зрушуючи їх з місця, заглиблюючи русла річок і створюючи озера. У певних місцях відкладалися уламки порід, примушуючи річки створювати нові русла. Існує припущення, що існує стара долина, похована під льодовиковим наносом приблизно в районі Велландського канала (English. Welland Canal). Після того як крига скресла, дренажна канава з боку Великих озер перетворилася в сучасну річку Ніагара, яка не могла більше текти старою долиною — і утворила нове русло в докорінно зміненому ландшафті. Згодом річка Ніагара вирізала глибоку ущелину уздовж Ніагарського ескарпа, з північного берега утворивши обрив, викликаний ерозією гірських порід між озерами Ері і Онтаріо: річка розмивала старі морські скелі, геологічний вік яких був старший навіть за льодовик. Три великі формації гірських порід були вимиті вщент в ущелині, утвореній річкою Ніагарою.
Коли знову утворена ріка натикнулась на непіддані ерозії доломитові породи, то цей шар став роз'їдатися набагато повільніше, чим лежачі на більш низкому уровні м'ягкі сланцеві і пісчані породи. Аерозйомка чітко показує велику геологічну формацію Локпорт (Lockport Formation) середньо-силурійского періода , яка лежить вверх по течії водоспада, а також складає приблизно третину верхньої частини стіни ущелини. Вона складається з дуже плотних, твердих і міцних вапнякових і доломітових порід. Прямо під ними дві третини відкосу займає друга формація Рочестер (Rochester Formation) раннього силурійського періода більш слабка, м'ягка і крихка. Вона в основному складається з глиняного сланцю, хоч має в собі деякі тонкі слої вапняка, і має велику кількість окам"янінь. Оскільки цей шар роз'їдається значно легше, ріка підрізала тверді шари і утворила водоспад.