На́кш-і-Руста́м (перс. نقش رستم , Naqš-e Rostam — рисунки Рустама) — археологічна зона, розташована за 6 км на північ від Парси в Ірані. Адміністративно входить до шахрестану Марвдашт провінції Фарс, неподалік від міста Марвдашт. Близько трьох кілометрів відділяють Накш-і-Рустам від Накш-і-Раджаба.
Місцевість знаменита скальними рельєфами та гробницями царів. Найбільш давні рельєфи датуються 1000 роком до н. е.
Династії Ахеменідів належать чотири гробниці зі скальними рельєфами. Вони розташовані у скелях на значній висоті над землею.
Одна з гробниць належить царю Дарію, що встановлено за написами (522–486 до н. е.). Щодо решти гробниць, припускається, що у них поховані царі Ксеркс I (486–465 до н. е.), Артаксеркс I (465–424 до н. е.), та Дарій II (423–404 до н. е.). П'ята, незавершена, гробниця, за припущеннями, призначалась для царя Артаксеркса III, але більш вірогідно — для царя Дарія III (336–330 до н. е.).
Гробниці були занедбані після підкорення Персії Александром Македонським.
Найстаріший рельєф було пошкоджено. Він зображує людину еламського походження.
За ісламсякої доби, коли попередні персидські царі були забуті, народні чутки приписали сюжети барельєфів і самі гробниці легендарному герою Рустаму, звідки й пішла сучасна назва некрополю — Накш-і-Рустам — «Рисунки (скульптури) Рустама».
Сім скальних рельєфів присвячені царям сасанідського періоду:
На території некрополю розміщується квадратна будівля висотою дванадцять метрів (більша частина з яких розташована нижче за сучасний рівень землі) з єдиним внутрішнім приміщенням. Народна назва тієї споруди — «Куб Заратуштри» (Кааб-е Зартошт). З наукових версій найбільш поширеною є версія про те, що будівля слугувала зороастрійським святилищем вогню. За іншою версією під спорудою може розташовуватись могила Кира Великого. Однак жодна версія не підтверджена документально.
На «Кубі Заратуштри» є клинописні написи, зроблені від особи Картіра (одного з перших зороастрійських священників), портрет якого можна бачити неподалік в археологічній зоні Накш-і-Раджаб.