Мі́сто Дави́да (гебр. עיר דוד), також відоме як Офе́л (гебр. העופל) — найстраріша частина Єрусалима, яка міститься на пагорбі Офел за межами Старого Міста напроти Сіонської і Сміттєвої брами (нині в межах міста).
Са́ме тут цар Давид заснував місто, що стало столицею Юдеї.
Археологічні розкопки довели, що місто від початку будувалося на терасах, підтримуваних могутніми підпірними мурами завтовшки близько 2,5 м. Вже у ХХ столітті розкопано рештки будівель VIII ст. до н.е. — VIII ст. н.е..
У Місті Давида діяв один з найдавніших водогонів. Вода підземним тунелем, збудованим за царя Єзекії (727—698 рр. до н.е.), надходила до спеціально спорудженої Сілоамської купелі з джерела Гіхон (також відоме як «Фонтан Марії», бо Діва Марія вибиралася до нього прати), розташованого в Кедронській долині.
Трохи південніше Сілоамської купелі міститься Хасел-дама («Поле крові»), на якому, за переказом Юда отримав 30 срібляників за зраду Христа. У теперішній час над цим місцем стоїть грецький православний монастир св. Онуфрія (ХІХ ст.). Під монастирем є «Печера апостолів», де, начебто, відпочивали учні Христові.
Неподалік від Сілоамської церкви, східніше Сіонської брами міститься церква св. Петра, збудована 1931 року на місці храму візантійської доби. Трохи на південь від церкви в ході розкопок виявлено археологічні пам'ятки епохи візантійського панування: руїни церкви, залишки мозаїк тощо.