Літній імператорський палац (кит. 頤和園, Парк Іхеюань) — літня резиденція імператорів династії Цін на околиці Пекіна. Парк із більш ніж 3000 будівлями занесений до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. На захід до 1860 року знаходились великі Імператорські сади.
Його загальна площа — близько 290 гектарів. Розташована в північній частині парку гора Ваньшоушань («Гора довголіття») займає чверть цієї площі, а озеро Куньмінху, яке знаходиться на південь від гори, — приблизно три чверті. Він розташований у північно-західному передмісті Пекіна, в 15 км від міста.
Різні за формою архітектурні будови мають більше 3000 приміщень. Архітектурні групи поділяють на адміністративні, побутові та екскурсійні.
Павільйони і тераси, галереї та коридори, палаци та храми, а також маленькі мости відмінно гармонують з природними гірськими вершинами і широко розстеляється озером. Штучний садово-парковий ансамбль і природна природа з'єднуються в одне ціле.
Уздовж берега проходить Довгий коридор, занесений до Книги рекордів Гіннесса як «найдовший у світі розмальований коридор» — 728 метрів. На стінах висять близько 8000 картин. Навколо стоять бронзові фігури драконів та левів — символів імператорської могутності.
Створення «Саду чистої брижі» розпочали 1750 року за наказом імператора Хунлі з влаштування рукотворного озера Куньмін (прообраз — Дяньчі). Спочатку називався Цін'іюань. З виритої при будівництві озера землі було зведено пагорб Довголіття, на вершині якого збудовано кілька буддійських храмів.
Парк неодноразово перебудовували. У 1860 році парк сильно постраждавпід час військових дій. А в 1886 році була проведена реконструкція парку на колишньому місці. У 1888 році парк реконструювався і був перейменований в Іхеюань.
На березі, де стоїть відомий Мармуровий човен, полюбляла обідати імператриця Цисі, яка витратила на створення Літнього палацу гроші, зібрані на будівництво китайського військово-морського флоту — 30 мільйонів лян срібла (937,500 кг).
Світова спадщина ЮНЕСКО, об'єкт №880 англ. • рос. |
Координати: