Кримські гори — гори на крайньому півдні Кримського півострова.
КРИМСЬКІ ГОРИ — гірська система на півдні Кримського півострова. Простягається на 180 км. з півд.-зах. на півн.-сх., від мису Фіолент поблизу Севастополя до мису Іллі біля м. Феодосії. Ширина гірської смуги до 60 км. У рельєфі чітко виділяються три майже паралельні пасма з крутими південними і пологими півн. схилами: Головне, Внутрішнє і Зовнішнє. Переважні висоти 700—1200 м, макс. 1545 м (г.Роман-Кош). К.г. — складчасто-брилова система, що входить до Середземноморського рухливого поясу. З к.к. добувають флюсові вапняки, мармуровидні та мохуваткові вапняки, габро-діабази та граніт-порфіри.
Кримські гори тягнуться з заходу на схід на 180 км від миса Айя в околицях Балаклави на заході до Феодосії на сході. Тут виділяються три пасма: Головне з висотами 1 200-1 500 м, Внутрішнє з висотами до 550—750 м (найвища веришна — г. Агармиш, 750м) і Зовнішнє з висотами 250—350 м. Головне пасмо — найвище в Кримських горах. Воно представляє собою ланцюг пласких безлісих масивів, які називають яйлами. На Бабуган-яйлі знаходиться найвища точка Кримських гір — гора Роман-Кош(1 545 м). Прибережні схили Головного пасма закінчуються Південним берегом Криму.
гора | Висота над рівнем моря (м) |
---|---|
Роман-Кош | 1545 |
Демір-Капу | 1540 |
Зейтин-Кош | 1537 |
Кемаль-Егерек | 1529 |
Еклізі-Бурун | 1527 |
На думку Муратова і його послідовників, у геологічному відношенні Кримські гори є великим антиклінорієм, що є частиною альпійської геосинклінальної (складчастої області) Ядро його складається із сильно дислокованих і метаморфізованих осадочних порід мезозою — глинистих сланців, піщаників, конгломератів і вапняків. В геологічній будові північного крила антиклінорія беруть участь мезозойські і кайнозойські відкладення — глини, мергелі, вапняки. Підняття Кримських гір спочатку у вигляді острова відбулося в кінці крейди та еоцені. В середині неогену утворилася вирівнена поверхня Яйли. До неогену гори простягались на 20-30 км південніше сучасної берегової лінії Чорного моря. В неогені вони набули сучасних рис ассиметричної будови
Клімат нижньої частини схилу Яйли — середземноморського типу, з м'якою зимою (на узбережжі середньомісячна температура січня +1—+4°С) та теплим літом (середньомісячна температура липня до +24 °C). Літо і осінь сонячні. Річна кількість опадів 600 мм (максимум — взимку), на схід — менше.
На плато Яйла літо прохолодне (середньомісячна температура липня +15 °C), зима м'яка (-1— −4 °C), річна сума опадів — до 1200 мм, на сході — 500—700 мм, сильні вітри. Максимум опадів на заході — взимку, на сході — влітку.
Рослинність Криму розташована у чотирьох поясах: пояс можжевелово-дубових лісів і кущів, пояс сосни кримської, пояс букових лісів, граба і сосни і пояс гірських лугових степів.
В долинах рік, в нижній частині схилів ростуть дубові ліси. Дуб звичайний, пухнастий та скельний. Зустрічаються також липа, ясень, граб, бук. В узліссях багато кизилу, ліщини, гльоду, ягідних, фруктових дерев.
На висоті 600—700 метрів переважають бук (кавказький та європейський, на думку інших — самостійний вид — тавричний), граб, сосна (переважно на гірських кручах, виділяють окремий вид — кримську сосну); В горах серед ущелин росте тис.
Вище лісів простягається нагір'я — яйла. Яйла в основному безліса, що пояснюється вертикальною зональністю. Тут ростуть шафрани, горицвіт, півники, фіалка, вероніка, перстач, таволга, деревій, звіробій, материнка, сон-трава, ясколка Біберштейна (кримський едельвейс). Трави яйли: типчак, степова осочка, конюшина, приворотень, тирса, мятлики, костриця, пирій, тимофіївка… Не менш п'ятисот видів рослин налічується на Демерджі-яйлі. Сорок п'ять видів рослин є ендеміками.
Контрольно-рятувальні загони:
м. Алушта: +38 06560 3-50-10 м. Сімферополь: +38 0652 25-31-58 м. Судак: +38 06566 9-43-80 м. Севастополь: +38 0692 54-33-97
Контрольно-рятувальні пости:
Ай-Петрі: +38 067 625-42-11 Карабі-яйла: +38 050 155-72-99 Кизил-Коба: +38 067 740-48-83 Ангарський перевал: +38 067 650-13-41