Кенеургенч, Куня-Ургенч (туркм. Köneürgenç — Старий Ургенч, араб. Ґурґандж) — місто з населенням 31 400 жителів, адміністративний центр Куняургенчського етрапу Дашогузького велаяту Туркменістану. До його південної окраїни примикає територія національного історико-культурного музею-заповідника, що розташовується на місці древньої столиці Хорезма 10-16 ст. — міста Ургенч. У 2005 пам'ятники міста включені в Список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Куня-Ургенч розташовувався поблизу старого русла Амудар'ї та був одним з великих міст великого шовкового шляху.
Дата заснування невідома, але залишки найстаршої міцності міста «Киркмолла» (туркм. Kyrkmolla — Сорок мулл) відносять до античному періоду (5-2 ст. до н. е.).
У 995 хорезмшах Абу Аббас Мамун обрав Ургенч своєю столицею. XII і початок XIII ст. були періодом розквіту Ургенча, що перевершувало по чисельності населення та популярності всі міста Середньої Азії, крім Бухари.
У 1221 Чингісхан зрівняв це місто з землею. Ургенч був включений до складу улусу Джучі, а потім став майже незалежним у системі золотоординського ханства. Особливу роль у його розвитку в першій половині 14 ст. зіграли місцевий правитель Кутлуг-Тімур (туркм. Kutlug Timur — святий Тимур) і його дружина Тюрабек-ханим.
Чергове руйнування міста в 1388 у ході завойовницьких походів Тамерлана й несподівана зміна напрямку русла Амудар'ї на північ змусило його жителів покинути це місце назавжди.
У 16 ст. за 190 км на південний схід ними був засноване однойменне місто — нині адміністративний центр Хорезмської області Узбекистану, після чого Ургенч отримав назву «Старий Ургенч».
Перші археологічні розкопки в старому місті були проведені Олександром Якубовським у 1929. Більшість пам'ятників Куня-Ургенча були повністю або частково зруйновані. Найдавнішим спорудженням є фортеця «Киркмолла», на місці якої в 11 ст. побудована так звана «Академія» султана Мамуна ібн-мамуна, де навчалися енциклопедист Абу Рейхан Аль-Біруні (973-1050) і геніальний натураліст, лікар і філософ Абу Алі ібн-Сіна, відомий на Заході як Авіценна (980-1037). По народній легенді, під час навали Чингісхана в цьому будинку сховалося сорок мулл і в результаті їхніх молитов воно перевернулося догори дном.
У цей час на території міста розташовані три невеликих мавзолеї 12-го ст. і більший мавзолей Терабек-ханим XIV ст., що був майже повністю відновлений в 1990-і. Найвідомішим мавзолеєм Куня-Ургенча, насамперед серед ісламських прочан, є мавзолей Наджм пекл-дін ал-кубра (араб. — «Зірка релігії») — суфійського подвижника 13 ст., що вважається основоположником суфізму в Хорезмі.
Головна визначна пам'ятка Куня-Ургенча — 60-метровий мінарет Кутлуг-Тімура, побудований у середині 14 ст, що робить його найвищим цегельним мінаретом у Середній Азії. Слід також зазначити найстаріший з уцілілих пам'ятників — мавзолей хорезмшаха Іль-Арслана (1157-1172), що вінчає 12-гранний конічний купол, викладений глазурованою цеглою.
На півночі від міста перебуває великий середньовічний некрополь «360 святих». По одній народній легенді, у ньому перебувають тіла 360 ісламських святих, в основному учнів пророка Мухаммеда, яких він послав в усі кінці світу для проповідування ісламу й велів повернутися назад в Ургенч. По іншій легенді, ці тіла належать ісламським святим, що прийняли мученицьку смерть під час руйнування міста військами Чингісхана.