Карнакський храм, також вживається Карнацький храм (араб. الكرنك аль-Карнак, давньоєгип. Іпет Ісут – «найдосконаліше місце») — комплекс храмових споруд, розташований в Карнаці біля берега ріки Ніл за 2,5 кілометра на північ від Луксора. З 1979 року цей храм, разом з Луксорський храм та фіванськими некрополями, включений до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Протягом півтори тисячі років храм був головною святинею єгипетської держави. Розширяючись та прикрашаючись багатьма поколіннями царів протягом 13-ти століть, Карнак був адміністративним центром і головною пам'яткою східної частини Фів.
Перше свідчення про існування культу бога Амона-Ра в староєгипетських Фівах відносяться до епохи Середнього царства. Це восьмикінцева колона, створена при фараоні Ініотефе II і перебуває нині в Луксорському музеї. Найстаріша з будівель храмового комплексу було побудована за часів XII династії, при фараоні Сенусерті I. Особливого розмаху будівельні роботи досягли в епоху Нового царства. Храми Карнаку перебудовувалися і розширювалися аж до часів імператорського Риму. Єгиптяни називали його - чікумбара, що значить "Великий"
Найбільш значимою будівлею усього комплексу є храм Амона-Ра з його 10 пілонами, найбільший з яких має довжину 113 метрів, ширину 15 метрів і висоту близько 45 метрів. Крім пілонів, величний вигляд має колонний зал, розпочатий при фараоні Хоремхебі та закінчений в роки правління фараонів Сеті I та Рамзеса II. Розміри храму (близько 40 га) і велика кількість будівель роблять храм схожим на місто. В цілому храм складається із трьох окремих частин:
Тут також знаходяться так звана Біла капела (найстаріша збережена будівля комплексу, зведена при Сенусерті I); Червона капела (побудована при цариці Хатшепсут будівля, з настінними зображеннями її коронації, сценами жертвопринесень та фіванськими релігійними святами); Алебастрова капела (побудована при фараоні Тутмосі IV); храм Рамзеса III. Південніше центральної храмової будівлі лежить священне озеро розміром 120х77 метрів. Рівень озера підтримувався виключно за рахунок ґрунтових вод. Поруч з ним знаходилося невелике приміщення, де жили гуси - священні птиці Амона. Вода з озера використовувалася жерцями для священного обмивання статуй богів.
Частина, присвячена богині Мут, лежить приблизно за 350 метрів південніше центрального храму Амона-Ра, з яким пов'язана малої алеєю бараноголових 66 сфінксів, і має розміри 250×350 м. Тут знаходиться оточений з трьох сторін Священним озером храм Мут, а також храм і «пологовий будинок» Рамзеса III. Вхідний портал в храм богині Мут був створений при фараоні Сеті I. Поруч знаходився також храм Камутеф. В 1840 році ці храми були значною мірою зруйновані з тим, щоб використовувати їх як будівельні матеріали при зведенні фабрики.
На схід від частини, присвяченій Амону-Ра, фараоном Ехнатоном був зведений храм богу Атону (Гем-па-Атон), якого він зробив головним і єдиним богом Стародавнього Єгипту. Розміри його були 120х200 метрів, що було більше ніж площа храму Амона-Ра. За вказівкою Ехнатона, всі інші храми, крім присвячених Атону, були закриті. Після його смерті, в час правління Хоремхеба, храми старих богів були відновлені та знову відкриті, а святилище Атона повністю знесене. Кам'яні блоки, з яких він був побудований, використовувалися для зведення інших храмів і споруд. Деякі з цих блоків, з'єднані у вигляді будівлі, можна побачити в Луксорському музеї.
В античну епоху Карнакський храм був зв'язаний з Луксорським алеєю, по обидва боки якої були встановлені сфінкси. У Карнаці ця дорога закінчується біля десятого храмового пілона. Ця 2-кілометрова велика Алея сфінксів в даний час реставрується і значною мірою вже відновлена.
Після того, як давньоєгипетський культ Амона-Ра поступово перетворився спершу в регіональний, а потім і в державний, фараони епохи раннього Середнього царства починають будівництво храмового комплексу (що тривало більше тисячі років), в якому жерці Амона могли б з відповідною пишнотою та урочистістю відправляти свої щоденні служби. Як і для Амона, були зведені храми для дружини його, богині Мут, і для їхнього сина, місячного бога Хонсу. Разом вони утворювали так звану фіванську тріаду. Крім них, у Карнаці також був збудований храм бога Монту, що став ще при XI династії головним богом міста Фіви.
В давньоєгипетській релігійній системі одним з найважливіших принципів було поняття про космогонічний світовий порядок, позначаємий терміном маат. Так як маат не є чимось вічним і незмінним, і може в результаті недостойних людських діянь бути виведений з благодатної рівноваги, найважливішим завданням є підтримання його в стабільному стані з тим, щоб уникнути хаосу і знищення звичного людині світу. Вищим боргом і обов'язком фараона було підтримання маат в стані рівноваги. Кожен давньоєгипетський храм тому являє собою якусь модель цього світу, в якому відбуваються сакральні дії, що проводяться фараоном або представляючим його верховним жерцем для збереження маат незмінним - принесення жертв богам, моління та священні співи.