Історичний млин Сан-Сусі (нім. Historische Mühle von Sanssouci) поруч з літньою резиденцією прусського короля Фрідріха II у Потсдамі має статус історичного, хоча побудований значно пізніше.
При Фрідріху Вільгельмові I, батькові Фрідріха Великого, у Потсдамі влаштувалися голландці-емігранти, закріпивши за собою цілий квартал. Перший вітряк козлового типу на цьому місці побудував голландець у 1739 році. Коли почалося будівництво палацу Сан-Сусі в 1745 році, мірошник занепокоївся, що зміниться потік вітру і млин не працюватиме. Пізніше ця історія обросла легендами.
Через півстоліття в 1787—1791 роках на місці застарілого млина будівельник Корнеліус Вільгельм Ван дер Бош поставив новий. У 1840 році король Фрідріх Вільгельм IV доручив ландшафтному архітекторові Петеру Йозефу Ленне облаштувати територію навколо млина. Революція 1848—1849 років у Німеччині призупинила грандіозні плани благоустрою парку. Громадське відвідування млина як історичної пам'ятки (багато в чому завдяки легендарним історіям) стало можливим з 1861 року.
У ході боїв за Потсдам у квітні 1945 року будівля палацу вціліла, але згоріла галерея з вітряком. Згорілий від пострілу радянського танка Швейцарський будиночок (нім. Schweizerhaus) не відновлений.
На початку 1980-х років почалося відновлення історичного млина Сан-Сусі зразка 1787—1791 років. У 1993 році на честь 1000-річчя Потсдама новий мельник запустив млин знову під егідою музею. Починаючи з весни 2003 року при сильному вітрі можливо використовувати млин за призначенням.
Шум від працюючих механізмів вітряка заважав королю, і він вирішив викупити млин. Але мельник відмовився, шануючи її як батьківську спадщину. Король пригрозив відібрати млин у силу монаршої влади. Тоді мірошник відповів, що сприйняв би загрозу всерйоз, якби в Берліні не було королівського суду. Фрідріх, який вважав справедливе правосуддя однією з основ своєї держави, задовольнився відповіддю мельника і переписав план будівництва парку.
З 1995 року у млині працює музей, експозиція якого присвячена його історії, ролі вітряних млинів у культурному ландшафті Німеччини і сучасному сільському господарстві. Сьогодні на першому поверсі вітряка розташована галерея сучасного мистецтва з тимчасовими експозиціями та сувенірний магазин. На другому поверсі представлено історичний інтер'єр з інформаційним супроводом, а з галереї відкривається мальовничий вид на палацово-парковий комплекс.
Фраза « є ще судді в Берліні» з тих пір використовується для протиставлення права силі.
