Хоя-де-Серен (ісп. Joya de Cerén — «коштовність Серену») — археологічна ділянка в Сальвадорі на місці доколумбового сільського поселення Майя, що дуже добре зберіглося під шарами вулканічного попілу. Поселення часто називають «Помпеями Америки», повнюючи їх з відомими давньоримськими руїнами. З 1993 року ділянка входить до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.
Це було невелике сільське поселення, мешканці якого займалися сільським господарством, що вже було населене у 900 році до н. е. та знаходилося на південно-східному краю культурного ареалу Майя. Поселення було зруйноване і залишене мешканцями в 250 році н. е. в результаті виверження вулкану Ілопанґо, проте було відновлено біля 400 року і стало залежним поселенням від міста Сан-Андрес.
Біля 590 року відбулося виверження іншого вулкану, Лома-Кальдера, що остаточно захоронив поселення під 14 шарами вулканічного попілу. Мешканцям поселення вдалося бігти — тіл під шаром попілу не було знайдено — хоча вони бігли дуже поспішно — залишаючи за собою кераміку, меблі та навіть недоїдену їжу.
Ділянка була відкрита в 1976 році Пейсоном Шітсом (англ. Payson Sheets), професором антропології Університету Колорадо в Боулдері. З того часу тут продовжуються розкопки, зараз відкопано біля 70 % поселення.
Навіть більш важливими, ніж будівлі, є палеоботанічні залишки. Низькі температури вологого та щільного попілу Лома-Кальдери заберпечили збереження більшої частини рослинного матеріалу. Біля поселення були знайдені залишки полів маніоку, перші відомі у Новому Світі. Хоча маніок і не зберігся, форму його плодів можна було відновити, заповнюючи порожнини у попілі. Мешканці поселення сіяли маніок на момент початку виверження.