Хал-Сафліені — мегалітичне підземне святилище (гіпогей) в місті Паола на острові Мальта. У туристичних довідниках мальтійська назва зазвичай замінюється англійською — Хайподжіум (англ. Hypogeum). Являє собою 34 приміщення, видовбаних у товщі вапняку. Пам'ятка Всесвітньої спадщини з 1980 року.
Початок спорудження Хал Сафліені відноситься до 4000 р. до н. е., або трохи більш раннього періоду, оскільки у спорудженні була виявлена кераміка періоду Гхар Далам.
Гіпогей — найдавніший підземний храм у світі — був випадково виявлений будівельниками при проведенні каналізації 1902 року. Спочатку знахідка не набула розголосу (будівельники, що виявили гіпогей, хоча швидко зрозуміли, що мають справу з давньою спорудою, використовували штучну печеру як місце для звалища будівельного сміття), проте нею зацікавився єзуїтський священик Еммануїл, який першим почав розкопки. Усередині конусо- або яйцеподібних приміщень були виявлені численні розрізнені кісткові рештки людей та жертовних тварин. На стінах було виявлено геометричні візерунки, а також сліди використання вохри з ритуальною метою.
Після смерті отця Еммануїла 1907 року дослідженнями мальтійських мегалітів керував мальтійська археолог Темі Замміт. Він припустив, що тут колись знаходився оракул, що вабив до Мальти паломників з усього Середземномор'я.
Марія Гімбутас пізніше зв'язала Хал-Сафліені зі своїм вченням про матріархальну Стару Європу. На підтвердження того, що в Хал-Сафліені процвітав культ жіночого родючості, вона вказує на форму храміових залів, які мають вигляд материнського лона, а всередині гіпогея була виявлена неолітична статуетка сплячої товстої жінки, яка продовжує традицію палеолітичних венер.
Незважаючи на подіьність у будові з розташованими на поверхні мегалітичні храмами Мальти, припускають, що в Гіпогей протягом багатьох століть функціонував як общинний могильник. Давні мешканці Мальти вирубували в породі все нові коридори та гроти, в яких ховали своїх покійників. Таким чином загальна площа підземного комплексу склала 480 квадратних метрів, у давні часи тут могло бути поховано 6-7 тисяч осіб.
Серед цікавих приміщень слід відзначити так звану «Кімнату оракула» (звуки, вимовлені низьким чоловічим голосом, резонують у всьому приміщенні гіпогея, а всі інші залишаються нечутними в сусідніх кімнатах), а також найнижчу кімнату, до якої ведуть східці, що обриваються на висоті кількох метрів над рівнем підлоги.
У 1992–1996 роках у гіпогеї проводилися реставраційні роботи і він був закритий для відвідування. Наразі в нього допускається не більше 80 туристів на добу, що вимагає завчасного замовлення екскурсії.
Після реконструкції гіпогей був обладнаний сучасним фойє з відеозалом та кафе, металевими сходами, перегородками та системою освітлення. Вхід у більш ніж половину приміщень для туристів зараз закритий. Фотографувати в Гіпогей з неясних причин суворо заборонено навіть без спалаху.