Дхаулагірі (धौलागिरी) — гора у Непалі у гірському хребті Гімалаї, сьома за висотою вершина світу (8167 м). Входить до складу масиву Дхаулагірі .
Масив Дхаулагирі розташований в південній частині головного Гімалайського хребта, на захід від річки Калі-Гандакі, в межиріччі Маянгді і Калі-Гандак. Підняття гори над долиною річки Калі-Гандакі становить понад 7 000 метрів при горизонтальній відстані лише близько 30 км. Висота південного і західного схилів вершиши перевищує 4 000 м від їх основи. Найменування масиву відражає його зовнішній вигляд. У перекладі з санскриту «дхавала» або «давала» означає білий, а слово «гірі» — гора.
По іншу сторону Калі-Гандак знаходиться масив Аннапурна.
Зледеніння району Дхаулагирі, за гімалайськими масштабами, порівняно невелике.
На початку XIX століття після обчислень Вільяма Вебба Дхаулагірі вважалася найвищою вершиною світу. Згодом, після визначення висоти Канченджанги, вона втратила це звання.
Перша спроба підкорення вершини була здійснена французькою експедицією під керівництвом Моріса Герцога. Проте її учасники не знайшли зручного шляху для сходження і звернули свою увагу на вершину Аннапурна.
У 1960 році на базі швейцарської команди була сформована збірна з найкращих альпіністів Європи. Для транспортування експедиції і вантажів використовувався легкий літак (вперше при підкоренні восьмитисячника). Експедицією керував один з учасників невдалої спроби 58-го року Макс Айзелін — автор ідеї сходження по Північно-східному гребеню. 13 травня Курт Дімбергер, Петер Дінер, Албін Шелберт,Ернст Форер і шерпи Наванг і Ньїма Дорджі досягли вершини з табору на висоті 7800 м. Згодом цей маршрут став класичним. Дхаулагірі стала передостанньою підкореною вершиною-восьмитисячником.
13 грудня 1982 року — перше зимове сходження японця Аіно Койдзумі і шерпа Німа Вангчу.