Афінський акрополь — найвідоміший акрополь у світі, розташований у столиці Греції місті Афіни на пагорбі Акрополіс висотою 156 м над рівнем моря. Афінський акрополь був офіційно проголошений провідною пам'ятникою загальноєвропейської культурної спадщини 26 березня 2007 року. 20 червня 2009 року був офіційно відкритий Новий музей акрополя.
Перше поселення тут виникло ще в епоху неоліту, вік його встановлено за знайденими керамічними уламками — приблизно 6 тисячоліття до н. е. У золотий вік на вершині пагорбу стояв мікенський мегарон. У 13 столітті до н. е. на тут також був зведений палац, а сам пагорб був укріплений стіною ціклопічної кладки завширшки до 5 м, висотою до 10 та загальною протяжністю 760 м. Грандіозність та надзвичайна надійність стіни, побудованої без використання будь-якого будівельного зв'язуючого розчину, пізніше приписуватиметься міфічним циклопам. В «Одіссеї» Гомер згадує Афінський акрополь як «чудово укріплений будинок Ерехтея» (Одіссея 7.81). Комплекс акрополя ще у мікенську добу передбачав спорудження гбилокого колодязя, який би запезпечував городян водою, це набувало надзвичайного значення в перод облоги міста.
Навіть у і продавні часи Акрополь вже був осередком політичної та військового життя, а також місцем постійного перебування правителя. Наприкінці 2 тисячоліття до н. е. Акрополь набуває виключно культового значення. Богиня Афіна, з одного боку, була покровителькою сил землі, родючості, народжуваності (Поліада]), з іншого — вона войовнича захисниця міста і Діва (Паллада). Приблизно у 10-8 ст. до н. е. її культ відправлявся у невеликому храмі на тій ділянці, де пізніше був побудований храм Ерехтейон. Згідно давньогрецьких міфів, її дерев'яна статуя було скинута Зевсом на землю і впала на Акрополь. Мало що відомо про архітектурний ансамлю Афінського акрополя до початку періоду архаїки.
У 7-6 століттях до н. е. акрополь був захоплений Кілоном, за порадою дельфійського оракула, та двічі Пісістратом. Вже в середині 7 століття до н. е. на Акрополі з'явився перший храм, присвячений Афіні, що замінив невеличке давнє капище, в якому також зберігалася міська скарбниця. Ця споруда також ідомий як храм «Синіх борід», через те що на його фронтоні були зображені фігури напівлюдин-напів-змій із бородами, пофарбованими у темно-синій колір. На початку 6 століття до н. е. храм перебудовується: збільшуються розміри, виникає другий фронтон і навіть колонада. Близько 525 до н. е. храм був збудований наново, набувши мармурового фронтону, метоп та інших деталей оздоблення. Цей храм відомий як Архаїчний наос. Приблизно тоді ж на Акрополі з'являються перші мармурові статуї, серед них і Мосхофор близько 570 до н. е. Здебільшого ж статуї були зображеннями дівчат.
Після перемоги у Марафонській битві в 490 до н. е. було вирішено створити на Акрополі поруч з давнім храмом Поліади новий храм, присвячений Афіні Палладі. Пізніше його назовуть Старим Парфеноном. Цей храм був більш вузьким, ніж Парфенон, мав всього 6 колон. Задля його спорудження південна частина Акрополя була розчинена від залишків попередніх будівель, з району сучасного Пірею завезено близько 8 тисяч тонн вапняку. Фундамент подекуди сугав 11 м. Однак споруда так і не були завершена, 480 до н. е. перси захопили Афіни, розграбили та повністю зруйнували місто, включаючи усі святині Акрополя.
478 до н. е. афіняни повернулись у своє місто і для Акрополя розпочався етап відродження з руїни. Зводиться південна стіна Акрополя, частково відновлюється храм Поліади, весь акрополь розчищується. Уламки статуй, предметів культу були урочисто поховані у великій спеціально викопаній ямі тут же на акрополі. Це поховання «перського сміття» стало найзначнішим та найбагатшим ґрунтом для розкопок Афінського акрополя, що тривають і донині.
Більшість значних споруд Акрополя були побудовані під керівництвом Перикла впродовж періоду Золотого віку Афін (460-430 до н. е.). Проголосивши об'єднання всього грецького світу під верховенством Великих Афін, Перикл 450 до н. е. розпочинає роботи зі створення ансамблю Афінського акрополя за єдиним планом:
Планування та побудова Акрополя виконувалася під керівництвом Фідія. За реконструкцію існуючих споруд та їх перебудову були відповідальними два великих афінських архітектора Іктін та Каллікрат. У 5 столітті до н. е. Акрополь набув свого остаточного вигляду. Після перемоги у битві при Евримедонті 468 до н. е. афінські архонти Кімон та Фемістокл наказують реконструювати південну та північну стіни, а Перикл доручив будівництво Парфенону Іктіну та Фідію.
У 437 до н. е. афінський архітектор Мнесікл розпочав будівництво Пропілей — монументальних воріт з колонами, для побудови яких використовувався пентелійський мармур. Ця колонада була майже завершена 432 до н. е., мала два крила. Північне крило Пропілей займала картинна гелерея — Пінакотека. Майже одночасно на південь від Пропілей розпочалось будівництво невеличкого храму Ніки Аптерос в іонічному ордері. Після перерви, викликаною Пелопонесською війною, храм був завершений під час Нікейського миру між 421 до н. е. та 415 р. до н. е. Розпочинається будівництво Ерехтейону, який поєднав культи Афіни Поліади, Посейдона, Ерехтея, Кекропа, Герси, Падроса та Аглаври. Тоді ж було зведено і портик Каріадит.
Створюється колосальна бронзова статуя Афіни Промахос (Войовничої) (465-455 до н. е.) роботи славетного давньогрецького скульптора Фідія, встановлена на постаменті висотою півтора метри (загальна висота статуї складала 9 м) в центрі Акрополя. Афіна зображена в розкішному шоломі, зі списом та щитом, на якому була змальована сцена боротьба Кентавра із лапітами. Її було видно здалеку з моря, сонце виблискувало на золотих частинах — вістрі списа та шоломі. Скульптура Афіни Промахос вражала навіть сучасників своїми грандіозними розмірами.
На початку 4 століття до н. е. цар Пергама Евмен II встановлює квадригу на високому постаменті (відомий як Постамент Агріппи) поруч із Пінокатекою. У Римський період на Афінському акрополі на схід від Парфенона був побудований невеликий круглий моноптерний (без вівтарної частини) храм на честь обожнюваної Роми (Риму) та першого римського імператора Октавіана Августа (63 до н. е. — 14 н.е.).
Після тисячі років своєї історії 465 р. статуя була вивезена у Константинополь як трофей. 1203 р. вона була знищена натовпом марновірних християн під час Четвертого хрестового походу. Деякі інші споруди Афінського акрополя спіткала така ж доля: вони були назавжди зруйновані. Серед них Халькотека, храм Пандросус, капище Пандіона, храм богині Артеміди Бравронейон.
За візантійської доби стають християнськими храмами Ерехтейон та Парфенон, останній носив назву Церкви Святої Софії. 1205 року Афінами заволоділи франки (хрестоносці), і герцоги Делароші (фр. De La Roche) влаштовують у Пропілеях та у Пінакотеці свою резиденцію. Парфенон в цей час стає кафедральним собором — Нотр-Дам де Афіни.
1456 Афіни завойовує Османська імперія, армією на чолі із Омара Турахана, одного з найталановитіших полководців Мехмеда Завойовник. Парфенон перетворюється на мечеть, Ерехтейон — на гарем турецького коменданта. У 1687 р. венеціанська армія взяла в облогу Акроопль, постійно обстрелюючи його. Один зі снарядів потрапив просто в Парфенон, використовувався, який на той час використовувався як пороховий склад. Це призвело до колосальних вибуху, храм був зруйнований. У тому ж році храм Ніки Аптерос був розібраний турками на складові мармурові блоки, які використовувалися ними для зміцнення бастіону. Частина Пропілей також знищена вибухом.
1801 р. британський посол у Константинополі лорд Джеймс Брюс Ельджин (1811-1863), отримав дозвіл султана зробити креслення та створити копії копії стародавностей Афінського акрополя. Натомість відбулось масштабне вивезення мистецької спадщини Стародавньої Греції. Тепер ці твори зберігаються в Британському музеї. В результаті військових дій Грецької національно-визвольної війни проти турецьких завойовників, що почалася в Греції 1821 р., деякі будівлі Акрополя значно постраждали (частина Ерехтейона була зруйнована). Після здобуття Грецією незалежності і проголошення Афін столицею, Акрополь передається під опіку держави. Знищуються мінарет над Парфеноном, турецькі зміцнення Пропілей, відновлюється храм Ніки Аптерос (1834-1838), проводяться розкопки, в результаті яких знайдено велику кількість творів архаїчних архітектури та скульптури, вони експонувались в Музеї Акрополя. З 1898 до другої світової війни проводились масштабні реставраційні роботи. Нині всі вцілілі стародавності Афінського акрополя представлені у Новому музеї Акрополя.
Від 1987 року Афінський акрополь є визнаний об'єктом Світової спадщини ЮНЕСКО, сама ж організація ЮНЕСКО використовує стилізоване зображення Парфенону у своєму логотипі. Уряд Греції ще з 1983 р. веде поки що безуспішні переговори з Британським музеєм щодо повернення скульптур.
До сучасного ансамблю Афінського акрополя входять:
|
