Собо́р Свято́го Павла́ (англ. St Paul's Cathedral) — собор у Лондоні. Один із символів міста і Англіканської церкви загалом. Знаходиться в районі Сіті. Збудований у стилі бароко в 1675-1708 роках.
Собор є унікальним за своєю історією — сучасний храм є вже п'ятою за ліком культовою спорудою, яку збудували на цьому місці. Близько 604 року на місці колишніх римських будівель християнські місіонери звели дерев'яну церкву. У 675 році її було спалено язичниками. Відбудований храм був уже з каменю.
Згідно з Англо-саксонською хронікою собор було розграбовано вікінгами у 961 році.
У 962 році собор будують втретє, також із каменю. Англо-саксонська хроніка пише, що він згорів, як і більшість Лондона, під час пожежі 1087 року.
Найвідомішим «Старим Сент-Полом» (англ. Old St Paul's) став четвертий, який почали будувати після пожежі 1087 року. Будівельні роботи затяглися на 200 років, велика частина була зруйнована під час пожежі 1136 року. Освячення храму відбулося в 1240 році, але потім було прийнято рішення про чергову добудову і повторне освяченя собору відбулося в 1300 р. Як свідчать розкопки Френсіса Пенроуза, проведені у 1878 р. старий Собор Святого Павла вражав своєю величчю, характерною для готичного стилю — 178 метрів завдовжки і 30 (87 у найширшому місці) метрів завширшки робили його третім найдовшим храмом Європи. На куполі височів шпиль, завдяки якому собор досягав близько 149 метрів заввишки.
З часом будівля руйнувалась, багатий орнамент був одним із джерелом наповнення королівської казни, який використовували, зокрема, Генріх VIII і Едуард VI. Будівельні матеріали та частини стін використовували під час спорудження інших будівель. У 1561 році шпиль собору було знищено блискавкою — вірні сприйняли це за гнів Божий, спричинений негідним ставленням до храму.
Четвертий «Старий Сент-Пол» згорів під час Великої пожежі 1666 року, вогонь легко поширювався через те, що будівля мала дерев'яний дах. Після цього влада остаточно вирішила збудувати на місці храму новий собор у сучасному стилі. Пожежа пришвидшила виконання проекту, над яким почали задумуватись ще задовго до її початку.
Створення проекту нового собору було доручено в 1668 році Крістоферові Рену — провідному архітектору Британії. Наступного року він представив свій перший проект, який, проте, було відкинуто. Другий проект (бл. 1670—1672) теж не отримав схвалення. Зрештою остаточний проект храму було затверджено в 1675 р. і в червні того ж року розпочато будівництво. Первинно було заплановано, що собор матиме невеликий купол, проте з дозволу Карла II його розміри було збільшено.
Над оздобленням церкви працювали такі відомі митці, як різьбяр Ґрінлінґ Ґіббонс і живописець Джеймс Торнгілл.
Будівництво завершено 20 жовтня 1708 року, в 76-й день народження Рена.
У соборі похоронені відомих персон: адмірал Гораціо Нельсон, герцог Веллінгтон, Лоуренс Аравійський, Вінстон Черчілль та ін.
Хоча більшість членів британської королівської сім'ї проводять шлюбні церемонії у Вестмінстерському абатстві, шлюб принца Чарлза і Діани Спенсер відбувся саме тут.
