Софі́йський собо́р, Агія-Софія (Ελληνικά. Αγία Σοφία; Türkçe. Ayasofya) в Константинополі — видатний пам'ятник візантійського зодчества, символ «золотого століття» Візантії. Собор знаходиться у історичному центрі Стамбула у районі Султанахмет, нині є музеєм, і одним із символів міста. Понад тисячу років Софійський собор у Константинополі залишався найбільшим храмом у християнському світі — до будівництва Собору Святого Петра в Римі. Висота Софійського собору — 55 метрів, діаметр бані — 31 метр.
Грецькою «Αγία Σοφία» означає «Свята премудрість». Іноді Софійський собор помилково називають Собором Святої Софії.
Собор було побудовано у 324—337 роках при Візантійському імператорі Констянтині I, але він згорів під час народного повстання.
Імператор Феодосій II повелів вибудувати у цьому ж місці базиліку, що й виконано в 415 року, однак і ту спіткала така сама доля — в 532 році під час повстання «Ніка» базиліка згоріла (руїни її були виявлено лише 1936 року під час розкопок біля собору).
Імператор Юстиніан (483—565) вирішив відбудувати собор наново, запросивши кращих архітекторів того часу: Ісидора Мілетського і Анфімія Тралеського. Будівництво собору поглинуло три річних доходи Візантійської імперії. «Соломон, я перевершив тебе!» — таке слово вимовив, за переказами, Юстиніан, зайшовши у побудований собор, маючи на увазі легендарний єрусалимський храм.
16 липня 1054 р. в Софійському соборі на святому вівтарі під час богослужіння легатом Папи Римського кардиналом Гумбертом константинопольському патріарху Михайлу Керулларію дісталася відлучувальна грамота.
Із того часу відбувся Розподіл церков на Католицьку і Православну.
Вважається, що до розграбування хрестоносцями Константинополя у 1204 року у соборі зберігалася Туринська плащаниця.
У 1453 році, завоювавши Константинополь, султан Мехмед II повелів перетворити собор у мечеть, відслуживши особисто першу молитву задля слави Аллаха. До собору прибудували три мінарети, і собор перетворився на мечеть Айя-Софія. Оскільки собор був орієнтований за християнською традицією — вівтар на Схід, мусульманам довелося переінакшити його помістивши міхраб в південно-східний кут собору (напрям на Мекку). Більшість фресок і мозаїк залишилися неушкодженими, але протягом кількох століть були замазані штукатуркою.
У 1935 року, згідно з декретом Ататюрка, Айя Софія стала музеєм, і з фресок і мозаїк були зчищені шари штукатурки, що приховували їх. У 2006 році у храмі було відновлено проведення мусульманських релігійних обрядів.