Єрусалимський храм (עברית. בֵּית הַמִּקְדָּשׁ, Бет а-Мікдаш, тобто «Дім Святості»; עברית. מִּקְדָּשׁ, Мікдаш) — стародавній центр єврейського релігійного життя.
Храм був центром прощ та поклоніння. Це була пишна споруда, багато споряджена та оздоблена, розташована в укріпленому комплексі. Поклоніння, що включало жертвоприношення тварин (ягнят, голубів, телят, яливок) керувалося священиками, котрим допомагали левити, які теж вконували спів та музичний супровід. Була зробдена спроба відновити храм за часів римського імператора Юліана у 362 році н. е. але вона була залишена і насьогодні на місці храму знаходиться мусульманська святиня.
Останній храм був тісно пов'язаний з життям Ісуса Христа. По 8 днях по народженні Христа, малюка принесли в храм, щоби посвятити Його Господу та скласти жертву. Щорічно батьки Христа направлялись з Ним на Пасху до храму. Ще в дитинстві, на свято Пасхи, батьки знайшли 12-ти річного Ісуса в храмі дискутуючим зі священиками. Пізнішу знову Ісус направлявся до храму на Пасху, і знайшовши в ньому продавали волів, овець і голубів та міняли гроші, Він його очистив. Тут Він постійно відкрито навчав людей (Івана 18:20). Коли Він ходив у храмі до нього прийшли первосвященики і питали якою владою чинить Він чуда. Христос теж сидів навпроти скарбниці храму і спостерігав, як народ кидав мідяки, сказавши учням, що з-за свого убозтва, вдовиця поклала найбільше з усіх (Марка 12:41-44). При виході з храму Христос сказав, що цей храм буде зруйнований (Марка 13:2). Перед смертю Його привели в двір первосвященика храму Кайяфи, який Його там розпитував. А в момент смерті Христа, завіса останнього храму роздерлася надвоє (Матвія 27:51).